У підводних хащах
Хтось страшний чатує.
Як роззявить паЩУ –
КАрасі, рятуйтесь!
Дрімотний спокій понад плесом:
Не скрикне птах, не хлюпнуть весла.
До коників серед трави
Драглистий берег здавна звик.
Хоча плямисті жабки знають,
Що хижаки і тут бувають.
(4)
Хто уміє без гачка і спиць
Плетиво розвісить між ялиць?
Ну й серпанок – сріблом промениться!
А проте, комашки, стережіться:
Не один жучок необережний
Вже влипав у кручене мереживо.
(1)
В дітвори веселощі:
Хто іде по селищу?
Вухатий,
Хвостатий,
Хочеш покататись?
Як даси смачний шматочок,
Повезе, куди захочеш.
(1)
Він диким був колись за океаном,
А зараз по подвір’ю ходить паном,
Та гріш ціна такій самоповазі,
Бо хитрий птах частенько в шкоду влазить.
(1)
У шпарину жовте очко зазирає:
Є хазяйка у садочку, чи немає?
Тільки одвернись - і вже хитрунка
у тіньочку яблуками хрумка
(1)
Айстри журливо схиляються:
Пташки у вирій збираються.
Хто відлетить найскоріш?
Чи здогадались? Це –....
(1)
Без ножа, ба, навіть і без ложки
Хто смакує комарі і мошки?
Отаке рапате і банькате,
І, найголовніше, - язикате
(1)
Чому, хазяйко, нас не любиш?
Чому женеш нас звідусюди?
Чому варення заховала,
Цукерки, мед, повидло, сало
(2)
Хто не просто так до нас
Скочив через перелаз,
А й ціленьку нічку
Обгризав морквичку?
(1)
Безгучно і неквапливо летять
Із півночі до нас хмаринки сірі,
Немов гурток пухнатих лебедят.
Е, лебеді вже подались у вирій.
Пейзаж зимовий, тихий, мовчазний.
Гора в снігу - неначе сива мати,
Лісисті пагорби – мабуть її сини.
Цікаво, хто б тут міг іще співати?
Кущі калини тонуть у снігу,
Ранкове сонце ніжне і рожеве.
Пташок яскравих невеличкий гурт
Мов яблука, забуті на деревах.
(3)
Щука, сом, жаба, коза, видра, осел, зайці, снігур, дятел, чапля, синиці, стриж, індик, муха, оса, павук
Оценка поэта: 5 Від моїх курй - твоїм пташкам:
ЛіСИ Чорніють, і синіє сніг,
А дехто вже чекає на деревах,
Коли в морозяній далечині
Впаде за обрій коллеСО ВИшневе.
MiShura відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
