Не можу пробачить, не бувши
Пробаченим сам за відвертість,
Без тебе, вогню попіл здувши,
Життя проклинаю за смертність
Та живить Надією вічність
Роса твоїх слів так безмежно
І зменшує сліз моїх відчай
Стук серця у грудях бентежний
Пробач, що я мушу творити,
То карма і щирі зізнання,
Тобі ж бо, - бажаю збагнути
І все пробачаю!
Кохання...
Не можу пробачить, не ставши
У сповіді сам на коліна,
Тобі своє серце віддавши,
Живу, мов маленька дитина
Плекаю надію на вічність
Живих почуттів та стремління
Побачити погляд зустрічний
І тіла відчути тремтіння
Пробач, що не можу я змити
Сльозою свої сподівання,
Тобі ж бо, - бажаю відчути
І все пробачаю!
Кохання...
Не можу пробачить, не взявши
Твої білосніжнії руки,
До серця щоб їх пригорнувши,
Відчути там пристрасті звуки
І подихом спілої мрії
Назавжди відкинути страх,
Теплом неймовірним зігріє
Життя в твоїх ніжних очах
Пробач же, що мушу так жити
Невпинно страждати навмання,
Тобі ж бо, - бажаю любити
І все пробачаю!
Кохання...
02.02.2010
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
02.02.2010 - 18:22
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
То я розумію, що смаки у всіх різні... і тому:
"...Пробач, що я мушу творити,
То карма і щирі зізнання,
Тобі ж бо, - бажаю збагнути
І все пробачаю!
Кохання..."
В любому випадку, - дякую за зацікавленість до моїх віршів, сподівань, надій і т.і. http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169632
