а на дворі червень і душно,
літня спека мене дістала,
арифметика дій так слушно
після першої нас вставляла...
так банально - п'ю чай з лимоном,
хоч би печива трохи дали,
краще взяв би сам в гастрономі,
після другої знову впали...
то ж не перша і не остання,
у розбіжність думок не вірю,
після третьої вже навмання
я повіки підняв, мов гирі...
порятунок десь близько ночі,
знову восьме таксі втікає,
я шукаю навпроти очі
і вчетверте тебе кохаю...
запальничка у друге зайва,
бо палю я лише зізнання,
під вікном прохолода, мальви
пурпурові, як сон кохання...
просто зайві оті промови,
що в Одесі купуєм речі,
бо у п'яте нам добре знову,
і не думай про зраду втечі...
28.06.2010