Кілометри списані лент магнітофонних
все ж були для голосу хриплого тіснІ.
Краще ніж в комп'ютері пам'ять всенародна
збереже Висоцького пам'ятні пісні.
Популярність масова не була «попсовою».
Хрипом тих будив, хто спав летаргійним сном.
Хоч його іронія здавалась поверховою,
та була вона, насправді, із подвійним дном.
Не знайти в його віршах героя ідеального –
жили якось як могли з горем пополам.
Персонажі взяті ним з побуту реального
ставили питань багато і собі і нам.
Хтось назвав Висоцького бардом, хтось – новатором,
що зумів піднЕсене з призЕмленим змішать.
А для мене був і є він надзвичайним Автором,
що народу умудрився правду заспівать.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Згадую, як сходились цілими вулицями слухати ще на перших бобінних магнітофонах хрипіння Висоцького. Після Кообзонових речитативів по ТБ - то був ковток озону.
Публіцистика про Поезію! Задум гарний, але реалізація настільки поверхова...
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Світ Поезії багатогранний. Хтось вкладає в неї символи, хтось - метафори, хтось ритміку і звучання. Одне з визначень поезії, що вона - це сконцентрована думка. Можна вважати цей мій невеличкий віршик - резюме великої критичної статті про творчість Поета.
