Ви, сумніви, мов піч для переплавки
думок, відношень, крайніх протиріч.
І час у тім - ще не найвища ставка,
а близькість смерті - не найгірший клінч.
Бо сумніви, мов діти суперечок,
що підросли у тиші самоти
і маються, і знову прагнуть втечі
менЕ від мЕне, з думки на листи.
Ті сумніви - кузини чистих істин,
ще поки - так, вода на кисілі,
як вірш хисткого й неясного змісту,
як дуб - та ще у жолуді, в землі...
Ні ви, ні сум, який ви принесете,
я знехтувать не здатна, вочевидь
(зринають, ніби дивні палімпсести
моїх, минулих вже, десятиліть...).
Енергія і жар отих конфліктів,
що мною потім взяті, як жорства -
то сумніви, що заважали жити,
насправді, ставши виходом крізь твань.
Ви, безсумнівно, блудні й нерозумні
сини невпевненості, впертості рідня...
Та часом переконуюсь, що сумнів -
моє таємне, істинне ім"я.
Дуже приємно, що Ви мене зрозуміли...
