Я не пішов на захід із відзначення пам’яті жертв Голодомору
В ці пам’ятні холодні дні,
у цю журну годину
поставлю свічку на вікні
і пом’яну родИну.
У сім’ях двох моїх батьків
були голодні втрати.
Сестричка вмерла в мАтері.
Нестало брата в тата.
У баби Каті молоко
від голоду пропало.
Всіх кіз, корів, все, що було
з села кудись забрали.
А бабу Олю для «тр.дня»
в морОзи виганяли –
тоді й родилося дитя
покрите гнійниками…
Спасла їх річка Сліпорід
(нема вже – осушили).
Текла вона серед боліт
і рибою кормила…
…Згадали жертви людомору
у Ющенківські рОки.
Хреста поставили наскОро.
Дубовий хрест. Високий.
Щоправда, поряд – метрів сто –
у сквері біля пошти
із гіпса ленінське мурло
лякає подорожніх.
І досі носять ще вінки
фанати-комуняки.
І досі монстра не знесли,
обходять з перелЯку…
На офіційне зібрання
мені йти не хотілось.
Біля дубового хреста
вчувається нещирість.
В ці пам’ятні холодні дні,
у цю журну годину
поставив свічку на вікні
і пом’янув родИну.
27.11.2010
это не просто оценка, а молчаливая солидарность с тем, о чем Вы говорите в стихотворении, но в тот момент, как-то перемкнуло, и не нашлось подхдящих слов
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
это не просто оценка, а молчаливая солидарность с тем, о чем Вы говорите в стихотворении, но в тот момент, как-то перемкнуло, и не нашлось подхдящих слов 
