майжевесна...
сьогодні я вміла літати......... навіщо писати на цих жовтуватих сторінках, якщо інтернет-сторінки можна оновлювати постійно?
мабуть, щоб не розівчитись Писати... не забути запах паперу, і момент, коли на його просторах та велеваріантностях з'являється клаптик твого власного життя, а отже клаптик тебе... покреслений, з помилками і виправленнями, як насправді то є...
...ми перестали писати паперові листи........ з кумедними кольоровими марками... ми економимо час, економим зусилля та емоції, замінюючи поцілунок на смайлик, освідчення на сердечка. Щоб, гляди, не розкритись і не розпастися раптом, не згубитись, не відстати від шаленого стада, що намагається здолати та підкорити час, постійно щось комусь доводячи... танець на межі глобальної прірви....
а час нікому не належить, він просто є. Найгірше - наша залежність від нього....
той, хто зумів вибороти для себе хоч крихту незалежності від нього - стає вільним направду, і десь отам - в тій перемозі - криються свобода та безсмертя...
....а сьогодні я вміла літати....
вся сонячна майжевесна накрилась сутінню... і от зараз хочеться прокрутити це "сьогодні" у пам'яті... а воно вже "вчора"...
...і треба швидше засинати, щоб почати своє "завтра", тобто вже "нині" - з посмішки..... ну бо який же день без неї?!
....................................
зате є цей лист, справжній, який зранку полетить у паперовому конверті з кумедною кольоровою маркою і.... посмішкою...
до тебе
січень 2011
