Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Віктор Ох: ІВАН МУЖИЧИЙ СИН (ч. 1) (V) - ВІРШ

logo
Віктор Ох: ІВАН   МУЖИЧИЙ   СИН  (ч. 1) (V) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ІВАН МУЖИЧИЙ СИН (ч. 1) (V)

ЗАВІРШОВАНА УКРАЇНСЬКА НАРОДНА  КАЗКА 
    (в форматі аудіокниги)

(частина перша) Юначе! Чим вищу мету обереш ти – Тим вище оціниш себе. Коли досягнеш ти вершини нарешті, Тоді тебе щастя знайде! Та часто буває: не ціль головніше, А ш л я х по якому ти йшов... Не буду уже філософствувать більше, А казку повідаю знов. В якомусь десь царстві жили помаленьку Царівна і цар. Та думок Прийшлось передумать їм все ж чималенько, Бо Бог не давав діточок. Та все-таки з часом у них народився Здоровий, гарненький синок. Як виріс, хотіли аби вже женився, Щоб радував їх ще й внучок. Та син заявив, що женитись не буде Аж поки не знайде коня, Якого іще і не бачили люди: Під ним, щоб дрижала земля, Щоб жар він міг їсти і полум'я пити, Щоб листя злітало з дубів, Якби він став землю копитами бити, Щоб з швидкістю думки летів. Питали батьки по усяким усюдам Чи зна' хто, щоб кінь такий був. Та лиш чудувались із того всі люди. Ніхто про таке і не чув. Один лиш з якогось містечка хлопчина Сказав, що коня приведе. Не вірили йому. Казали: - Й дитина Тебе, навіть, всяка он б'є, Як тільки ти з двору виходиш гуляти. Сиди, не мороч голови! Тоді, щоби силу свою показати, Той став нагинати дуби. Як вгледіло це повітове начальство. Царю доповіло хутчій. Наступного ж дня вже по цього зухвальця Прислав цар карету мерщій. Пита цар у хлопця: - Що ти хочем мати, Аби вирушати в похід? Горілки чи меду казан можу дати, Любий самий рідкісний плід, чи грошей тобі можу відрахувати, Щоб вистачило на сто літ... Той каже: - В пригоді мені можуть стати лиш довбня і кінь-всюдихід. Привів цар в конюшню. Іван придивлявся Та коника вибрать не зміг: Як тільки він біля котрого спинявся і руку клав - падав той з ніг. Пішов в табуні він тоді вибирати. Там цар скакунів добрих мав. Коли ж їх за гриви й хвости став хватати, Десь з дюжину шкір поздирав, Узяв він ті шкури й назад повертає. Аж бачить - хатина стоїть. Солом'яна стріха на ній протікає. Тож став її шкірами крить. Тут вийшла з хатина старенька бабуся і дякувала юнаку. Коли він, нарешті, в палац повернувся, Сказав: - Тепер трішки посплю. Придворні усі і собі полягали. Опівночі хлопець устав. Якесь сновидіння йому підказало, Щоб в поле чимдуж поспішав. На простір він вийшов, мов хан половецький, й так свиснув - аж трави прим'яв. Прибіг на той посвист гучний, молодецький кінь гарний. Та ще й промовля: - Хазяїне, щоб повезти в світ широкий тебе, я сюди прискакав. Повів коня хлопець. Прив'язував поки – конюшню царю поламав. Шумує ліс листям, шевелить гілками, до неба протягує їх. Він пахне і ягодами і грибами, Він повен дерев чарівних. Із лісу й доставили хлопцю на ранок Ломаку на парі волів. Жбурнув він далеко її - аж за хмари, А сам же - поснідати сів. Поснідавши, вийшов, поглянув на небо – Назад вже ломака летить. Він витянув руку і, ставши де треба, Об пальця розбив її вмить. Патик йому знов довжелезний привозять На д в о х парах царських волів. Підняти патик той ніхто був не в змозі. Не зчулись, як той вже летів Стрілою запущений хлопцем у небо. Сам хлопець почимчикував На ліжечко біле поспати в покоях... і тільки на ранок устав, Умивсь, потянувся, на вулицю вийшов. Шум в небі почув - придививсь: То пада патик. Так летить, що аж свище... Та об хлопців палець розбивсь. Тоді притягли йому довбню важенну На т р ь о х парах дужих волів. Та мав Іван силу, мабуть, величезну, Бо й довбню уверх запустив. Не знати, як високо довбня літала, Та тільки на третій аж день З отого польоту вона повертала. І встряла у землю, мов пень. - Тепер все я маю,- промовив хлопчина. Взяв довбню, коня осідлав, поїхав. А цар міркував щось з годину Й чомусь сумніватися став. Що справиться хлопець з цим ділом серйозним, Й послав ще двох богатирів, Та вже не мужичого, панського роду. Почув Іван - степ загудів. Це наздоганяли його два гевали і кажуть: - Нас цар попрохав Аби ми з тобою в похід вирушали. Їх вислухав хлопець й сказав: - Ну, що ж, тоді старшого треба обрати, Щоб слухали ми всі його. Давайте, ось, палицю будем жбурляти. І того ми виберемо, Хто далі за всіх цюю палицю кине. Погодились богатирі. Один як метнув - то чотири години Шукали, аж поки знайшли. Другий жбуронув так, що понад три тижні До палиці їхать прийшлось. Коли ж її кинув Іван-молодчина, То місяця три довелось їм їхать до місця де тая упала, Зваливши комусь пів-стіни. Ще добре хазяїв вони не застали, Бо ... з м і ї в т і м д о м і ж и л и. Оточений був він ровами з водою і муром з підйомним мостом. Як старший, Іван спать пішов до покоїв, Супутникам давши обом Завдання - уважно всю ніч вартувати, Зненацька щоб їх не взяли. Та тільки Іван почав трохи дрімати, Як тії й собі прилягли... Ковилилась тирса кругом, наче море. Цвіркун десь далеко дзвенів. І звір якийсь дикий у травах проходив. і місяць у небі білів. Опівночі хлопець прокинувсь, тому що відчув, як дрижала земля. То змій ш е с т и г л а в и й додому вернувся, Питаючи свого коня: - Чого це ти, шкапо, брикатися стала? Злякалась чогось ти,чи що? Мені, крім мужичого сина Івана, Боятись немає чого. Та він десь далеко і зовсім ще юний, А може іще й не родивсь. Тому вже, давай, краще далі посунем, Бо я уже щось притомивсь. З кущів тут наваживсь Іван появитись. Побачив змій це - спохмурнів: - Прийшов ти, щоб битись чи може миритись? - Щоб битись!- Іван відповів. Почалась тут бійка запекла між ними, Тривала й жорстока - на смерть. Орудував довбнею хлопець щосили й побив усі голови вщент. Спалив потім змія і попіл розвіяв. А ранком у друзів спитав: - Чи стались вночі які-небуть події? - Й комар,- кажуть,- не пролітав. День білий засяяв враз барвами літа: зеленою - трав і лісів, Блакитною - неба, червоною - квітів , і жовтою - хлібних ланів. На другу ніч знов їх Іван посилає Аби вартували моста. Та знову опівночі хлопці вже спали, Коли затрусилась земля. Це їхав додому змій д е в' я т и г л а в и й. Спинивсь і його раптом кінь. - Не бійсь,- каже змій,- Ще сюди не втрапляли Ні птах, ні один чоловік. - Ні брешеш, бо ось я, добрався до тебе,- із схованки виліз Іван. Побоїще тут почалося запекле, Війни закружляв ураган. В двобій чоловіче начало штовхає М'язисті і вправні тіла, їх рани болючі і смерть не лякають. Бійцям і героям хвала! Дісталось добряче в бою тім хлопчині. Та все-таки він переміг. І дев'ять голів вогнеметних зміїних Всі порозбивати він зміг. Спалив він останки, розвіяв і попіл. Тоді лиш пішов відпочить. - Ну що,чи були серед ночі пригоди?- пита в сторожів.- Розкажіть! - Які там пригоди! Було все спокійно!- которийсь із них запевня . Другий: - Ми вартуєм, як завжди, надійно! І миша повз нас не пройшла! Повісив Іван рукавичку на стіну і каже: - Сьогодні піду Побуду дозорцем в нічную годину ще й я. Як потраплю в біду, На цій рукавичці краплини криваві почнуть виступати. Тоді мерщій випускайте коня мого з стайні Й біжіть на підмогу мені. - Все зробим, як скажеш!- запевнили друзі. Але, тільки нічка прийшла, Вони міцно спали і зовсім не чули Коли задвигтіла земля. Кругом все гуділо, і сипалось листя З берез і з могутніх дубів. Це кінь, що міг полум'я пити й жар їсти, із швидкістю думки летів. На ньому сидів змій д в а н а д ц я т и г л а в и й . Та от коник лет стишив враз. - Чого ти злякався?- його змій питає.- Боятись повинні всі нас! Тут вгледів він, що на дорозі у нього із довбнею парубок став. - Скажи мені, хлопче, прийшов ти для чого? Невже щоби битись?- спитав. - Щоб битись і вбити тебе!- хлопець каже. І от поєдинок почавсь. Накинувся люто на хлопця змій вражий і знищити враз намагавсь. Як вдарив зміїще Івана - той ледве Устояти зміг на ногах. Та в віддповідь довбнею він як наверне – Одна із голів вже в кущах. Насів змій ще дужче - аж зблід наш хлопчина. Та все-таки силу зібрав і так приложивсь, що змій, клята личина, Уже лише сім голів мав. Тут змій розлютився і хлопця пожбурив. Аж в землю по пояс той вгруз. Та все ж наш Іван тільки брови нахмурив – Дав знати, що не боягуз, Й накинувсь на змія. І знов стали битись... Іван все слабів і слабів... І стали кривавії краплі сочитись з тії, що Іван залишив висіти (щоб дати сигнал) рукавиці. Та того не бачив ніхто, Бо солодко спали ті здороводиці Брехливії друзі його. Іван піднатуживсь і зніс іще двійко поганих зміїних голів. Змій теж обезсилів – сопів димом тільки. До хлопця він заговорив: - Послухай, козаче, чи був батько в тебе? - Був,- каже зміюці Іван. - А мав він воли? - Мав усе він, що треба!- йому хлопець відповідав. - Орав ними землю? - Орав. - А давав же волам він своїм спочивать? Почувши у відповідь: «Звісно, аякже!», Наваживсь запропонувать: - Давай же і ми дві хвилини спочинем. Іван з ним погодивсь: - Давай! І довбню свою він подалі закинув Й звалив нею стайню й сарай. Налитими кров'ю очима стріляють Один на другого вони Та дух бойовий і запал не вгасають, Бо кожен х'тів перемогти. Прибіг з стайні коник Іванів вірненький Став землю навкруг оббивать.

ID:  275665
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.08.2011 00:28:55
© дата внесення змiн: 28.01.2022 20:04:19
автор: Віктор Ох

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (1157)
В тому числі авторами сайту (8) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Інна Серьогіна, 18.08.2011 - 22:24
12 12 12
Великолепно!!!
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Інно, за сонячне серце дружби! give_rose
 
АнГеЛіНа, 18.08.2011 - 09:00
Скоріше виставляйте на сайт продовження, бо нетерпиться дочитати...
wink apple wink
Дуже-дуже цікаво! СУПЕР!
12 12 12 12 12
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вже виставив, Ангелінко.
Радий, що подобається казочка! give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
x
Нові твори
Ти-2 - 3
Обрати твори за період: