Його погляд завмер на одній,
Почуття переповнили край,
І в натурі палкій, запальній
Цвітом лагідним вибухнув рай.
Кожну ніч він її споглядав,
Наполегливий і мовчазний.
Днями в пам’яті намалював
Світлий образ її чарівний.
Він магніти пускав з висоти
І контроль над собою втрачав,
Щоб красу не згубити між тим,
Марно хмари в безодню штовхав.
У полоні грайливих забав
Закружляла у танці земля.
Місяць пестощами пригощав —
Засіяла ранкова зоря... 2012