Як він чекав!!! Усі дитячі мрії,
Усі його бажання і думки
Зверталися до Бога у надії,
Щоб швидше повернулися батьки.
Щоб тато підхопив його на руки
І міцно-міцно до грудей притис.
А він, маленький, стримуючи звуки,
Давив ридання. Та не зміг… розкис.
Щоб сльози ніжно витирала мати,
Що так зрадливо градом із очей,
І щоб поклала біля себе спати,
Забути страх покинутих ночей.
І щоб за руки цілою сім’єю,
Щасливі, нехай заздрить все село!
Щоб в хлопчаків, що жалили змією
Від заздрощів і мову відняло…
Він так чекав…
Так. я думаю тут буде продовження, а то я показую у всіх віршах лише почуття дитини. А почуття батьків лишаються поза кадром. Ще й варто показати ці очікування в динаміці.
Дякую за увагу. Бо і мені ця тема болить