Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Сергій Ранковий: **** Осенний сад **** - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ростиславе. Дуже приэмно.
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,Галина. Чесно кажучи, я в музичному плані чайник, тож, навряд, я підберу якусь мелодію. Та якщо ви побачили у цьому вірші пісню, це мені дуже приємно. Дякую. Олександр Яворський, 17.04.2013 - 15:03
виявляється, друже, ти ще з юних років пишеш цікаві вірші... дуже гарний твір! ось роза вбачала сенс свого життя у тому, щоб подарувати комусь радість і стати свідком, а може й передумовою виникнення у когось кохання!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую друже. Вірш це розмова душі, душа не старіє. Тож вірші однакові у різні часи. Лишень додаються розуміння і нові почуття.У цьому вірші, роза символізує і квітку, і дівчину, яка залишилась сама, бо ніхто не закохався нею. Кожен бачить своє. Але суть зводиться до того, що як дівчина бажає віддати своє серце коханому, так і квітка бажає викликати у когось ці почуття. Це бажання бути для когось потрібним. Бажання самопожертви для інших. Якщо ти живеш життя сам для себе, і нікому не потрібен у цьому житті, то таке життя пусте. Наче сірник, який нічого не запалив. Дякую, друже, за коментар, розуміння і теплі слова. Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іване. Дружньо крикнули на всю вулицю СУПЕР Д З В О Н А Р, 15.04.2013 - 17:50
Ви хоч розумієте, що Ви пишите. Ви спідставляйте нище написані тексти. А то виходить: я тобі про Хому, а ти мені про Ярему... Але головне, щоб Ваше Було зверху...
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ого, так это целый розариум. Придется косу брать Искренне тебе благодарен, Катеринка. Ты настоящий друг. Ірина Кохан, 15.04.2013 - 17:08
Я до нестями люблю троянди!!!! Вірш просто красивезний!!!!...і плюс до всього наштовхує на роздуми!
Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А то он яка вона, твоя ахиллесова п"ята. Запам"ятаю Цип Цип Ципочки Дякую, Іринка. Д З В О Н А Р, 15.04.2013 - 16:11
А де ж суть? Старіння?.. Так це природний процес...Хто народився - мусить померти... Чи краще, щоб його зарізали (чи зрізали)? Смерть, навіть і чогось, не може прикрашати чиєсь життя! Хоча зараз і до наших часів це не Аксіома... Та час іде і людина зрозуміє, що вона не винятковість, не цар природи, а стоїть в тому ж ряду всього живого на Землі. - Будьмо толерантні... Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви маєте свою думку і бачення життя. Я іншу. А на Ваше питання де суть відповім, хоча розумію, що Вам не потрібна відповідь. Суть в тому, що людина, коли справді любить, віддає усе свое життя заради коханого (чоловіка, сина, дочки...). І для неї це найбажанішиє у житті. А коли людина пуста від любові, вона живе життя для себе, ікаже - "Який тобі сенс жити для іншого, виживає сильніший". Ви вибрали смерть, а я вибрав самопожертву. Ось у чому різниця, друже!!! Сергій Ранковий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Любавушка. Просто я не пам"ятаю рік коли писав ці вірші. Але це було давно, це вже точно.
|
|
|