Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Любов Ігнатова: Сильна жінка - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Валентина Мала, 30.11.2015 - 22:26
Лаконічно і з глибоким змістом!В яблучко!про типових українських жінок!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
На жаль, типових... Дякую, що завітали! Маргарита Шеверногая (Каменева), 03.11.2013 - 19:47
Але знову горять хати...Але знову біжать коні... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну нема спокою бідній жінці ...Дякую, Сонечко!!! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви праві, Ярославо! Дякую Вам!
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую! та я оцінками не дуже переймаюсь, хоча й приємно. НВ, 14.05.2013 - 05:56
Очень метко и мастерски!!!думаю важно не забывать своё ЖЕНСКОЕ "предназначение"-не очень люблю это слово
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Ви праві: не варто забувати що ми -жінки... Рада Вашому візиту!
Кот Єльпітіфор, 10.05.2013 - 16:34
ну і пожаліла ж.....http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415122 надихає? Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
особливо коментарі!І ти лови www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420714 Андрей Кривцун, 06.05.2013 - 23:25
Сильно выдала... Да с пробором.Кони, хаты в огне, работа, Кухня, дети, коллег свора, Что - чуть дашь слабину - и в горло. И средь этой бешенной гонки Так хотелось бы чуть покоя. Чтобы самый любимый кто-то На руках унёс за три моря... *** Не знаю, будут ли помнить через какое-то время Некрасова. А эти стихи Любы Игнатовой, как по мне, - на века... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ну, з Некрасовим ти загнув... Але Любі Ігнатовій так приємно...Дякую, Андрюш!!! Ліоліна, 06.05.2013 - 20:16
Ніби в дзеркало подивиласяІ побачила тую жінку, Від пожеж рудих утомилася. Без кохання і без відпочинку... Ех, чиста ж правда. На жаль. За сильних, але незламних! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та ж як сама себе не пожалію, то хто ж ?
Serg, 04.05.2013 - 02:36
Хай горять-не згорять знову хати, Хай біжать у нікуди коні, Я не можу тебе тримати, Я бажаю в сердечнім лоні Прикриваючись біллю-сміхом, Посипаючи снігом сльози, Не утратити мрію-втіху Бути поруч в любі морози! Бо не треба мені пощади, Лиш на руки візьму тихенько Й у коханні всі видам вади... Сильній жінці своїй гарненько! Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я забуду свою силу,Стану просто твоїм відголоском, Відрощу знов свої крила, Стану тепло- м'яким воском; Я пізнаю твої вади, І зрадію, що ти- справжній, Заримую усі принади У своїй простоті міражній... Хай горить там собі і скаче, Я сьогодні -слабка жінка, Наша ніч зорепадом плаче, Наша ніжність,немов пір'їнка... Валерій Голуб, 03.05.2013 - 13:41
Просто чудово! Але ж ви знаєте мою натуру - все перевертати на жарт Затушу, задмухаю хати, І коня на скаку впіймаю. Лиш одне б мені точно знати - Чи я вас на руках втримАю... Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну отак от завжди маю-А чому- і сама не знаю! Кожен хату з конем обирає, а мене на руках не тримає... Мабуть, ну їх-борщі та котлети, час мені на сувору дієту. Доки ще хоч у когось бажання не пропало до нарукотримання |
|
|