Не сумуй, прошу тебе, не треба
Залишаю батьківський я дім.
Мушу йти, бо в цьому є потреба
Одинокий, вільний пілігрим.
Хочу я побачить море синє
І вершини білосніжних гір.
Хай над ними моя пісня лине
Я вернусь чекай, надійся, вір.
Я піду в краї чужі, далекі
Аж за обрій, аж за небокрай.
В ті краї, куди летять лелеки
А чи справді на землі є рай?
Дивовижні квіти та дерева
І птахів такий чудесний спів.
Мабуть там колись ходила Єва
І Адам злощасний плід вкусив.
Я піду спогляну на долини
На степи, пустелі, та ліси.
Де самітники спокутують провини
Миють ноги стомлені в росі.
І пірнувши в роздуми глибокі
Із собою там на самоті,
Пізнаючи істини високі
Як пророки Божіі святі.
Може я також у тому лісі
Чи в степу в пустелі, як вони.
На забутому віддаленому мисі
Залишусь спокутувать гріхи.
