Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Леся Геник: Нестерпний біль - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Принаймні, велика його частка...Дякую, Ліоліночко, за сприйняття... Наталя Данилюк, 14.07.2013 - 11:54
Болюча тема...Часом зовсім чужа людина переймається болем і розпачем хворої немічної людини ще більше, аніж її рідні діти. І така байдужість з боку рідних неабияк шокує... Сумні реалії сучасного суспільства, збайдужілого і егоїстичного...
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нічого й додати до Твоїх слів, Наталочко... Бережи Боже, кожного, хто страждає, дай моці, дай сили, дай терпіння... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дяую, п. Олександре. Рада Вам на своїй сторіночці...
Калиновий, 14.07.2013 - 08:11
Завдяки Стражданнями земними ми втішимося в небі.Якщо болить то не лише своє а й вселюдське... Як батько я хочу втерпіти увесь смертний біль, всі страждання аби добре було тим кого люблю. Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю, кожен батько так... І мати кожна ладна випити чашу терпінь страждальних за всіх. Та є оця картина "збоку" і як би там не було, болить від болю...Щиро дякую Вам! @NN@, 13.07.2013 - 23:17
«Велике надбання – бути побожним і задоволеним.»І посл. апост. Павла до Тимофія 6.6. а вірш гарний, резонансний, я читала *Болить* Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, велике... А ще - велике уміння - дякувати за все і болі зносити терпляче. Адже біль - вічний супутник наш, вічний...Дякую, п. Анно... Oleg Kolibaba, 13.07.2013 - 22:28
Цікаво, по-новому постає розуміння смерті, хоча у XXI столітті проблема смерті набуває особливої гостроти. Критично-рефлексивна переоцінка цінностей та традицій щораз виразніше виявляється у нестійкості людського буття, втраті або відсутності сенсу, спричиняє у свідомості людини “екзистенційний вакуум”, який призводить до фатальних наслідків, психічних розладів, самогубства. Зрозуміло, тут зовсім інший контекст, адже батьківський сум, ніби, вимолює спокою.Дуже гарно, хоча до болю сумно
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ваш коментар спонукує теж до серйозного роздумування, п. Олеже. Бо й справді, сьогоднішнє зміщення векторів життєвого руху у бік нівелювання цінностей, які укладалися віками, не спричиняє у суспільстві аніякісіньких позитивних зрушень. Утрачаємо, відповідно, все, а якщо і не все - то дуже багато... В моєму вірші трішки інше, хоча дві проблеми все таки міцно сплітаються, з цим не посперечаєшся... Щиро Вам дякую. Як завше, маю приємність вдумливо-мудрого коментаря laura1, 13.07.2013 - 21:23
Вірш сумний до болю. Дуже гарно складений. На жаль таких випадків багато. Це добре, що піднімаєте цю тему. Може люди, читаючи, переосмислять своє відношення до батьків. Бо на кожного чекає старість.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якби ж то кожен діяв так, як очікує в майбутньому ставлення до себе... Якби ж то... Щиро дякую Вам за розуміння! Ніжність - Віталія Савченко, 13.07.2013 - 21:05
Лесенько, знаю чим навіяний той болючий вірш. Дякую, що твоє серденько прониклося тим болем, і виплюснулося віршем.
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Таки виплюснулося, після почутого-прочитаного - розболілося, ніби своє...Дай Боже сили кожному, хто у подібній ситуації, дай Боже... Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, п. Ліє! Щодо сичання, то воно має відношення до болю, а не до дітей, тому обгрунтоване в даному разі, принаймні так мені видається. Проте змінила, щоб не було якоїсь двозначеості... Олег Вістовський, 13.07.2013 - 20:49
Привіт! Все За винятком сичання. Батько, коли навіть кидає докір, не сичить, бо любить. Чи не так?
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго дня, п. Олеже! Та ні, таки сичить, та не на дітей, звісно, а на біль свій, на долю гірку, на муку нестерпну... Та все ж зміню, коли при читанні виникає така неоднозначність.Дякую за уважність... |
|
|