Схилим голови низько в журбі,
за діток твоїх мила Вкраїно.
Ні, не тих що стріляли у спину тобі,
в тих , що вірили в тебе до згину.
Як буває завжди на війні,
кожен йшов за свої ідеали,
Що брат брата зневинно вбивав у борні,
вороги винуваті, – шакали!
Згиньте ж гади, як роси в траві,
не зацьковуйте нас, не займайте.
Розберемось ми самі, не лізьте «святі»,
вічну пам'ять ви їх не чіпайте.
Встаньте юні герої з могил,
ви ж за Неньку померли згадайте.
Із холодних бетонних гранітних могил,
один одному руку подайте.
На Волині й де річка Дунай,
з смертю славу свою повінчали.
Однаково горить при гаях Іван-чай.
Як героїв вас скрізь зустрічали.
Остогидли промови пусті,
щоби їм язики їх в огні повсихали.
На цім світі давно вже лишилися ті,
що за вами в «загрядах» стояли.
Тож не будемо: «В помпи гудіть»,
нам нема від чогО веселиться.
Помянімо ж брати і ми воїв своїх,
помянімо, як в світі годиться.
Загалом сподобалось. Але дав би більш вольовий і рішучий темп, енергійніші тембри - заклик все ж таки! І в тексті помилка -"ідели" - "ідеали".
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сергію! Помилку виправив.
Щодо музики, теж спочатку було підібрав більш оркестрово-маршевий стиль. А потім подумав, що то буде занадто пафосно, уявив, що пісня співається десь в криївці - і прибрав надмірну енергійність.
