Не відпускай мене в оті морози…
Я вже забула, як шумить трава…
Бо на морозі замерзають сльози.
Не відпускай мене в оті морози…
Бо там я – Королева Снігова.
Не відпускай мене з своєї мрії…
Не обривай натягнуту струну.
Бо ти не пестив ці холодні вії.
З таким маленьким вогником надії
Ти не кохав ще Королеву Снігову.
Бо ти не знаєш у своєму світі,
Як замикає серце сто вітрів.
Не відпускай мене зі свого літа…
Бо ти не знаєш, променем зігрітий,
Що там немає ніжних почуттів.
Не відпускай... бо там - усе холодне…
Чужа сніжинка… Спокій… Забуття…
Коротка мить в польоті -
І безодня -
Моє кохання… Кредо… І життя…
відчувається, що у вас тонке відчуття слова, читається на одному диханні.хочу про вас, як автора, знати більше
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Добрий день,Оксаночко Мене звати Наталя.По професії інженер-механік. Як звично для покоління 80-х,ніколи по цій професії не працювала.Колись в юності писала вірші...та часу на це не було.Потім зошит з віршами десь загубився...
Визнаю! Не читав! Але ж гарно! Радію, що не списував, а творив свої враження... 
Ви точно - не списували 
бо-не читали 
Мене звати Наталя.По професії інженер-механік. Як звично для покоління 80-х,ніколи по цій професії не працювала.Колись в юності писала вірші...та часу на це не було.Потім зошит з віршами десь загубився...
