Заворожи мені, волхве,
Друже сивоусий,
Ти вже серце запечатав,
А я ще боюся.
Боюся ще погорілу
Пустку руйновати,
Боюся ще, мій голубе,
Серце поховати.
Може, вернеться надія
З тією водою
Зцілющою й живущою,
Дрібною сльозою.
Може, вернеться з-за світа
В пустку зимовати,
Хоч всередині обілить
Горілую хату.
І витопить, і нагріє,
І світло засвітить...
Може, ще раз прокинуться
Мої думи-діти.
Може, ще раз помолюся,
З дітками заплачу,
Може, ще раз сонце правди
Хоч крізь сон побачу...
Стань же братом, хоч одури,
Скажи, що робити:
Чи молитись, чи журитись,
Чи тім’я розбити??!
Це, мабуть, великий досвід роботи з творами Кобзаря! Гарно вийшло, без надриву, з поміркованістю. Ніби, a capriccio, але водночас ma non troppo. Приємно!!!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, Олеже, що Ви теж в душі музикант. Буду надіятись на Ваше виконання якоїсь з наших спільних робіт. Зараз виставлю ще одну зі своїх мелодій, сподіваючись на Ваш пісенний текст.
Мабуть, Шевченка важко озвучувати... Та вийшло гарно, як на мене. З Успіхом, Вікторе!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Заохочений об’явленим конкурсом на радіо «Нова пісенна Шевченкіана», написав мелодії до трьох Тарасових творів. На конкурс нічого не вдалося послати. Проте одну пісню гарно заспівав Володимир Сірий(Рідний)