А ти мене ніколи не забудеш...
Я - ніч жагуча, я - твій рай розрад,
Тікай хоч на край світу - завжди будеш
До мене повертатися назад.
Мої зелені очі - твій неспокій,
Всолода і вінець твоїх бажань.
Я - таїна - незнана і глибока,
Душі твоєї піднебесний стан.
Кляни, жени мене, та вічно будеш
В моліннях повторять моє ім'я.
Й не силься, бо мене ти не розлюбиш,
Бо ворожея і чаклунка я!
Саме така справжня жінка - чуттєва і владна!
Вірш надзвичайно сподобався!!
І Ваші слова - це те, що відчуваєте, і не важливо, що одне слово русизм, якщо так простіше передати це.
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ЖЕСТЬ! Сприйміть правильно - це моя спроба вдатися до молодіжного сленгу, щоб висловити своє захоплення. Даруйте мені, але в останній строфі БУДЕ-РОЗЛЮБИШ - ніяка не рима, можна було б ще попрацювати. І ще мені здається, більш по-українськи буде ЖЕНИ, а не ГОНИ. Не гнівайтеся за ці дрібні зачі́пки, я Вас люблю . Я переробила ДИПТИХ на ТРИПТИХ http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491881 за порадою одного поета, зайдіть прочитайте.Отакі бувають конструктивні коментарі.
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий конструктивний відгук, Таню.Мені це тільки на користь.