Художник пише вірші на мольберті -
В римовані й верліброві мазки
Вплітає свої роздуми відверті:
Поеми, оповідки і казки...
Він пише грози і ранкову тишу,
Гарячу каву і холодний дощ,
І вітерець, що лагідно колише
Гармонію звучань вечірніх площ...
На кожнім полотні зростає вічність,
Змережана любов'ю до землі,
Бурштинова осіння канонічність,
Весняні говірливі журавлі....
І оживають мрії і надії
У рухах пензлів, у єднані фарб;
В картині кожній райдужно зорІє
Його душі дорогоцінний скарб...
Дивно виходить, я в попередньому вірші назвав поета (Вас) художником, а тут Ви художника - поетом... таке відчуття, ніби всі варяться в одному казані ... цікаво інтерпретували роботу художника у поетичне русло
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Как же звОнок твой талант, как прекрасен язык. Ты органична и по праву любима, Любушка! Ты как пианист Святослав Рихтер, для которого талант - это просто попадание в нужную клавишу. Ты попала, Люба. А мы на тебя запали. Талантливый человек талантлив во всём. Творческий подход рулит. Даже если приземлиться.
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
вот думаю: чего тебе написать этакого, чтоб ответ был достойным... ничего, кроме. огромного СПАСИБО в голову не лезет...