Чуєш, знову йде братовбивча війна
Знову клятий фронт розлучає з милими
Та пісня лунає в душі і вона
Рани загоює і нас зцілює
Схожі на неї вже бували не раз,
І розділяли народ між собою
Та звичаї одні, одна мова у нас
Є пісні такі, що не кличуть до бою
Солдати виходять назустріч з окопів
Коли відлучаються їх командири
Схожі вони лиш на втомлених хлопів
І відрізняють їх тільки мундири
Заступили спокій воєнні години
На чужій війні брати платять життями
З одного народу, були би єдині
Поділили нас між собою тирани
Він чув цю веснянку по всій Україні
У різних версіях – завжди щасливу
Стояв диригентом, лице його в тіні
Хор співав Щедрика, немов солов’їну
То був брильянт, що народила земля
Він лиш підняв його і підвів до світу
Така яскрава і самобутня душа!
Пісня про мир і про весну розквітлу
У ній язичницька спрага – оновлення!
Народу, що пам’ятає втрачений рай
Скільки років терпів він лиш гноблення!
Знову лиш напивається кров’ю твій край
Буде оновлення, буде величі час
Та великих випробувань скрутить вихор
На революцію ти не підняв Донбас
Та тепер твій хор підіймає і Київ!..
Диригент усміхнувся, зал аплодує
Та диригент той – не ти, а твій учень
Ти знову там, де завірюха лютує
Та й не витримав би подібних розлучень
Це вже не Київ – сцена Карнегі-Холу
Не приховують здивування нью-йоркці
А якийсь тихо візьме ноти додому
Й обличчя не запам’ятаєш в толоці
Розійдеться диво по всіх континентах
Загомонить «Щедрик» новими словами
Дзвіночками в Різдво – у світу тенетах
Саме в Різдво попрощався ти з нами
У ночівлі не відмовиш чекісту
Батьківський дім, боже, які ж страшні вади?
У самій білизні – таке підле вбивство –
Сімдесят років стидалися правди!
21 вересня 2014 р.
Обробка української народної пісні «Щедрик» Миколи Дмитровича Леонтовича – найвідоміший у світі український музичний твір, що ставить рекорди з переспівування у найрізноманітніших інтерпретаціях.
Перша редакція згармонізованого на основі народної мелодії і слів «Щедрика» Миколою Дмитровичем Леонтовичем, уродженцем Поділля, була написана до 1901-1902 років. Відтоді ще кілька разів перероблена, п'ята редакція вийшла у 1919 році.
Вперше «Щедрик» був виконаний хором Київського Університету в 1916 році – в період, коли композитор працював у Києві, де керував хоровими колективами, викладав в Музично-драматичному Інституті ім. Миколи Лисенка. Перше виконання принесло композитору великий успіх. Ім'я Леонтовича стало відомим і в музичних колах, і серед широкої публіки.
5 жовтня 1921 р. «Щедрик» був вперше виконаний за океаном – на концерті в Карнегі-Холі в Нью-Йорку хором під керівництвом Олександра Кошиця, деякий час до того відправленим у світове турне за сприянням Симона Петлюри для популяризації української пісні та утвердження світового сприйняття українців як окремої нації, що скористалася своїм правом на самовизначення, результатом чого стало проголошення незалежності Української Народної Республіки.
На цей час Леонтович вже майже рік як був вбитий на Поділлі чекістом Афанасієм Грищенком, якого вимушений був впустити на ночівлю до батьківського дому, куди сам приїхав зустріти Різдво. Кулю в живіт від непроханого гостя він отримав вночі у самій білизні. Обставини смерті замовчувалися аж до того часу, як із проголошенням незалежності України не були розкриті офіційні документи тогочасної надзвичайки.
Також на момент нью-йоркського виступу більш як півроку фактично припинила існувати Українська Народна Республіка внаслідок укладення Ризького мирного договору між Польщею та керованою з Москви Українською Соціалістичною Радянською Республікою.
Почута світом під час масштабного турне хору Кошиця «Щедрик» стала настільки популярною піснею, що в 1936 році Пітер Вільховській, який працював для радіо NBC, написав для неї англійську версію слів. Оскільки пісня нагадувала йому передзвін, він зафіксував цей образ у своїх віршах.
Так судилося, що найвідомішим сучасному світу став дещо спрощений варіант виконання «Щедрика» саме з англомовним текстом Вільховського під назвою «Carol of the Bells» («Колядка дзвонів»). Виконання його у такому варіанті дозволяє і понині сприймати «Щедрика» в якості невід’ємного символу Різдва, хоча оригінальний україномовний текст більш наближений до язичницьких традицій привітання весни, як початку нового року, є веснянкою. Проте до сьогоднішнього дня американські хори, професійні та аматорські, співають цей твір як колядку на Різдво.
«Щедрик — то не розкладка пісні, то самоцінний твір, осяяний промінням генія, який посяде не останнє місце в світовій музичній літературі, – композитор П. Козицький.
Посилання на документальний фільм «Щедрик. Перпетуум Мобіле Леонтовича»:
https://www.youtube.com/watch?v=WZW61DvcA_U
Історія Леонтовича також тісно пов’язана з революцією 1905 р., яка застала його на ст. Гришино, що на Донеччині, куди він переїхав з рідного Поділля за рік до подій і де влаштувався вчителем у місцевій залізничній школі. Відтак Леонтович взяв активну участь у революційних подіях. Він організував хор з робітників, розучив з ними кілька революційних пісень і виконував їх перед трудящими.
Коли на ст. Гришине прибув ешелон з повсталими робітниками, хор, керований Леонтовичем, зустрів його співом «Марсельєзи» й «Дубинушки». Леонтович категорично відмовився виконати царський гімн, чого від нього вимагали чорносотенці, протестуючи проти придушення національних меншин Російської імперії царизмом. Така діяльність Леонтовича привернула увагу поліції, а тому композитор змушений був залишити Донеччину і повернутись на Поділля.
