Таке могло статись лише зі мною,
В той самий вечір, в місті, де 20 мільйонів
Зустрітись на перехресті.
" my name is Yulia", його- Batu.
Когось дьорнув чорт летіти саме тим рейсом.
Ми й не надіялись знати імен. Ще в обід. У Львові
В аеропорту.
Його провожала білявка, мене блондин.
Він також з тих, хто сам по собі, але не один.
З австралійською кров'ю. На половину.
Та зустріч. Містична. Майже як в фільмі.
Він потім писав, що в співпадіння не вірить.
Можливо, ми просто цього не захотіли,
Загубитись в мурашнику, коли прилетіли.
Третя. І перша навмисна зустріч
Для мене чуже його місто, мені тут душно.
Ми в чотирьох гуляєм вулицями, де шумно
" linguistic barrier" від якого мені стало сумно.
І я повторювала по-англійськи:
"Ти ніколи не зрозумієш хоча б один з моїх віршів..."
Мені подобалась його музика, його ритми, його ноти,
Мені ставало ще гірше, він не знав мене, а я знала хто він.
Мене любила його собака, моєї улюбленої породи,
Я не знала в аеропорту про можливість такої пригоди.
В нього в бібліотеці наша спільна улюблена книжка,
Мій улюблений чорний колір білизни на його ліжку,
Він ставив пластинку, я казала : "Життя прекрасне"
І ми випадково, уже знайомі, слухали Emy Winehouse.
