за мотивами роману В. Гюго
“Нотр –Дам де Пари”
Вернулась я без одягу… без тіла…
Цвіли каштани… малював Моне…
Це місто я колись уже любила…
Велике Місто…
що зреклось мене…
Які сьогодні в нього кам”яниці…
А де ж мої загублені стежки?...
В якому з вікон мій вогонь теплиться?...
А блюз?.. наш перший блюз
у дві руки?..
А ще – дощі… які дощі пролили!…
Тумани над соборами пливли…
На площі цій колись мене - спалили…
А далі…
трохи далі – розп”яли…
В моєму танці нотки божевілля?
Це ж тільки - танець… що - в ньому знайшли?
Не вміла ще й заварювати зілля…
Коли по мене
вперше ви прийшли…
Хай ваші дзвони плачуть – Есмеральда!...
Готичних знаків – не збагнути вам!
Моїх очей… моїх! очей смарагди
Зі стін своїх
не змиєш… Нотр - Дам…
Тепер не маю жодних застережень…
Як власне тіла я не маю - теж…
Але в оцих обмеженнях обмежень
Я маю все…
лише не маю меж…
І ось тепер… без одягу… без тіла…
Тумани над химерами пливли…
І та… яку ви спрагло так любили…
Так – віддано…
аж поки – розп”яли…
П’янить і досі шум оцих причалів…
Глушить абсент отой дивак Моне…
А у підвалах… у старих підвалах… …
Хтось малював…
по – пам”яті… мене…
А к ниже сказанному добавить уже,пожалуй,и нечего...
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
та що тут добавити,Наталя..стояв собі світ....цвіли каштани...малював Моне...а потім один каштанчик впав на голову якомусь Ньютону...і світ раптом-завертівся...
Наталочко, боюсь, що забракне слів...
Таке вишукане езотеричне дійство, такими тонкими штрихами подано портрет Есмеральди, її спогади, емоції... А третій катрен від кінця просто вразив єдністю протиріч... І Моне... – дуже вдала знахідка...
Повторююсь: Ви – художник імпрессіоніст в поезії!
"Я – в восхищении!", тому забираю.
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за теплі слова,Світланко не знаю..я шукала..в живописі...в літературі..в кінематографі-є...а от в поезії-не знайшла... здається..цей самий Моне був імпресіоністом..але ж-його не розуміли
Да. Это сильно. Вот в таких темах и раскрывается как драматический талант актёра, так и лирический - поэта. 
П’янить і досі шум оцих причалів…
не знаю..я шукала..в живописі...в літературі..в кінематографі-є...а от в поезії-не знайшла... 
здається..цей самий Моне був імпресіоністом..але ж-його не розуміли 
