Хтось квіти дарує коханій у свято,
Хтось хутро жбурне до привабливих ніг,
А інший... помиє підлогу у хаті
І зранку з подвір'я геть вигорне сніг.
Він красти не вміє, живе на зарплату,
Та жінці коханій дарує весь світ.
Коханням ці двоє безмежно багаті,
Живуть у любові багато вже літ.
І хай не нажили благ матеріальних,
І хай діаманти у мріях і снах,
На двох лиш одна в них подушка у спальні.
Із праху прийшли й разом підуть у прах...
09.02.2015
прочитав Ваш стих почему то вспомнился Экклесиаст...может из-за последней строки, а может потому, что в нем житейская мудрость, не знаю...но в любом случае это комплимент Вам.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
