Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Касьян Благоєв: Ностальгія по осені… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
боже, яка ж ви язва сибірська! - так любив мій покійний товарищ промовляти на тисячу інтонацій своїй справді коханій дружині, почуттями якого я так довго захоплювався!і тут без сарказму та в/їдливої іронії не обійшлося! за що і люблю передовиків народної освіти! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, пане Сокольник, за провідини, радий візиту!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а отож, і самому невтямки: ну не стало одної посеред днів твоїх, так глянь на тих, яким спіднички, і так коротенькі, літо підняло аж-аж!, вже й далі нікуди!.. - а ти, ослюче, все у свою осінь ховаєшся, в меланхолію, час золотий та солодкий гаєш в димах осінніх! побити б, та нікому!
Любов Ігнатова, 08.06.2015 - 22:38
Осінній мінор так винОво гірчить, Спада позолота листочками з серця... І внебо зліта павутинкова мить Неписаних Бахом сонат в стилі скерцо... Рукам так незвично без твОїх плечей... І місця забракло у грудях повітрю... Я трішки боюся самотніх ночей... Розлуку зі щік я тихесенько витру... Вибачте, знову суму додала.... Я потім виправлюсь, добре? Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не суму! - колориту, оксамитових, пастельних напівтонів, смаку та краси, - бо що ще вміє ваша рука творити, як не красу?!.
Наталя Данилюк, 08.06.2015 - 20:01
Такий мінорний оберемок осінніх віршів, чуттєвих і ностальгійних... Осінь не можна не любити, навіть попри меланхолію. Хай наступна осіння пора дарує більше приємних моментів!
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і така осінь була у моєму житі, і не одна, і ще має статися, раз ви так прикликаєте у долю мою: буду сприймати слова ваші за наворот, за чаклування на красиву осінь красивого почуття. мій уклін за це і подяка вам! Endorphinochka, 08.06.2015 - 19:54
Така мелодійна ностальгія розбавлена мінорними нотками...Побільше б«і живу! і люблю! і бажаю!..» Красиво
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а по життю так і буває. все йде поряд, все перемішано, все чергується, все повторюється, тільки не треба розпачу. зневіри, не треба віддаватис болю, забувши, що прийде новий день, що може подарувати нове почуття.дякую вам! РОЯ, 08.06.2015 - 19:45
І навіть попіл може Божа іскра розпалити,Бо й Фенікс колись з попелу воскрес!.. Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а це свяята істина, і стосовно не тільки божого, а і (а чому не тільки? - хіба любов до жінки - то не подарунок богів?! - так, це правда життя: при бажаннях наших все можливовідродити і повторити.вам мій уклін і подяка! Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, та мала заслуга моя у тому, що таке гарне траплялося по життю! тут не стану лукавити, що життя як вміло відібрати, так і подарунок слало замість вкраденого, - то, певно, і є суть життя і щастя: за все у житті є плата, як за саме щастя жити - смерть.мої шануваннявам, мила Ниро! Ілея, 08.06.2015 - 19:26
Пристрасно ,красиво,будоражить душу...та даруйте мою цікавість до ЛГ.Чи це пристрасть через роки до однієі особи,чи збірний образ?Дякую.
Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
я не є і не був розпусником. але і святенником мене ніхто не називав. а душа моя мала (та й чи розгубила?!) властивість вміщувати в себе стільки любовей, (чи вірна форма відмінка?.), стільки пристастей, стільки їй щастило зустріти сердець, вартих спавжнього почуття - і вона не скупилася, і вона дарувала, і отримувала кохання у відповідь!..образів було у житю справжніх, вартих любові, і зараз живе, лише між ними (нами)- цілі океани... Лина Лу, 08.06.2015 - 19:13
Гірчить полин у смутку зволікань...Чи ностальгії час,чи незбагненні мрії, Чи втраченого біль?..та ще жива надія, Коли не втрачене бажання тих бажань... Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось-ось-ось! - і що то є віддаватися ностальгіям, коли тобі ставлять такий діагноз поетичний, даруючи впевненість: "то ж ще не втарчене бажання тих бажань!" !!!!!Людмило, жінк-ворожко, провісниця думок моїх, я вже починаю себе боятися, відкриваючи ваш коментар! Мар’я Гафінець, 08.06.2015 - 18:55
"..– Як же медове цінити, гіркого не скуштувавши?...."Заздрю вашій мудрості, що вміє бути так вдячною долі, навіть за ту її гіркоту і, відкинувши болі, згадувати з теплом неповторний калиновий смак..та попри все дивитись з надією на весну! Бо для всього є свій час - для смутку, для печалі і для надії. Для любові ж він є завжди! (...у вас же напевно вже зродили абрикоси - найсолодші дари сонця - не сумуйте ) Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ото душа невміло родить ностальгію та в любові серце тішить, і що, що минула, розтанула у димах осені, а очі і плоть вже тішаться вповну черешнею, та якою соковито-солодкою, та суницями, і от-от літо обіцяє скуштувати дати перший стиглий абрикос, який буду смакувати як ніби вперше, бо теж люблю цей дар півдня, пробачте мені - обїдаюсь кожне літо, як вродить. особливо гібридні сорти, із персиком, із сливою, з нектарином.одна біда - буде цього року у нас, в нашій зоні мало. впав весняний морозець на три ночі, наробив шкоди. та для втіхи тіла і пам/яті - і скуштувати - вже досить! Ірина Лівобережна, 08.06.2015 - 18:46
ще кличе жовтень: «я не охолов!» – горить вогонь з тепла твоїх долонь... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586207 Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
здавалося б, які різні мотиви, і - ніби писані одним серцем... чи то так хочеться?..
ptaha, 08.06.2015 - 18:00
неспокійні поезії Ваші станнім часом, зболені Осіннім реквієм лягає лист під ноги - реквіємОМ (бо лягає як? чим?) Касьян Благоєв відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так, мої роки дозволяють вже бути і простим, і прямим, і відвертим, і чесним. і кривити душею не варто, та ще й перед такою, як ваша. ця весна в мене багато забрала. як забирає життя з впертою послідовністю і витриманою періодичністю: що не три роки - і втрата чогось вельми цінного, важливого в житті, рідного, коханого...* зізнаюся, що сучасних правил правопису іншомовних слів не знаю, а виходив з минулих віків, коли вважалося, що це слово не відміняється. тому такий варіант. дякую, Ірино, буду міркувати, як змінити |
|
|