http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595411
Надихнув на вірш вірш Анндрія Яремко-Ярого.
О, як любов людській душі потрібна,
Як серцю - кров, як пташці – голосок,
Мов путнику нічному зірка срібна,
Легеням - кисень, берегу – пісок.
Любов із тверді духу проростає,
Дарує світу пахощі, красу,
Земне тяжіння без труда долає,
Із хмари неба п’є хмільну росу.
Любов – це річ тонка і незбагненна.
Пряде щоденно нитку для шиття,
На вісь землі намотує натхненно,
Щоби у ній калатало життя.
Гарно, Любо...
Любов, буває окриляє.
І з нею хочеться літать.
Буває, трошки покружляє,
Слова уміє щебетать..
А потім зовсім десь зникає...
Птаха в польті не дістать...
Кому, як пощастить у любові!
Вам, Любо, бажаю щасливої любові!!