Він проходив біля мого столика. Всередині все стислося. «Подивися! По-ди-ви-ся-на-ме-не…» Коли він обернувся і глянув у мій бік, я все ж виявився неготовим до такої краси. Я кожного дня бачив його на фото, спілкувався в соцмережі, три рази у різні роки ми зустрічалися, але кожна зустріч в перші секунди просто збивала з ніг. Добре, що я сидів зараз. Наші погляди зустрілися. Долаючи кілометри заради нього, постійно уявляв цю мить. Час не мав влади над ним. Я би хотів, щоб і ніхто не мав. Не впізнав... Мене це не здивувало. Я сильно змінився. Він же лишався так само прекрасним: легким і сяючим, і справжнім, трохи дитиною, чоловіком з пекучим поглядом.
Я, здається, не дихав і не моргав. Тоді він пішов до мене. Мені тільки зосталося зробити запрошувальний жест. Сів за мого столика. За нашими вікнами був прохолодний, але сонячний Амстердам в останній день жовтня. Він заговорив першим англійською:
- Це ти?
- Так, щоби ти не мав на увазі.
- Ти знайшовся для мене? – він роздивлявся, а я, не соромлячись, давав йому насолодитися своєю досконалістю.
- Давно знайшовся.
- Привіт.
- Привіт.
- Ми немов цілу вічність знайомі…
- Так і є.
- Але я бачу тебе вперше. Ти дуже гарний.
- Я знаю. Моя врода для тебе, як і все інше. Знав тебе завжди, у всіх минулих життях.
- Я чув це…
- Від Лани.
- Ти знаєш Лану?
- Авжеж. Як тобі карнавальний костюм до Геловіну? – я розсік довгими пальцями густе темне волосся й трохи подався до нього.
- Що?
- Жартую. Це справжня плоть. Тепер мене звуть Алан... від "Лана". Людський організм може змінюватись без стороннього втручання. В нас є до цього здатність – було би бажання. Трансформація, пам’ятаєш, ми говорили? Якщо таким подобаюсь тобі більше, ти зможеш мене любити, буду щасливий. Я кохаю тебе і хочу бути з тобою.
- …Лана?
- Деякі істоти (окремі види жаб, каракатиці) змінюють стать у зв’язку з обставинами. Деякі тварини та комахи схильні до мімікрії (маскування для захисту або нападу, або щоб не виділятися чи навпаки – привернути увагу; туди ж фільм Джона Карпентера «Щось»). У стрічці «Химера», спродюсованій Гільєрмо дель Торо, генетики створюють істоту, схожу на людину, яка вміє змінювати стать залежно від власних потреб, але «наша природа завжди знаходить вихід» (Ян Малкольм «Парк Юрського періоду») – без хірургічних і хімічних втручань ззовні; це може бути реальним і без чаклунства над генами. Ідеальна людина в світі, що так швидко змінюється, може бути ким завгодно і її можливості безмежні. Допускаю, як фантаст.
- Алана, скорочено Лана – жіночий еквівалент імені Алан.
- Це оповідання стане основою мого першого короткого метру.
(Події відбуваються після тих, що описані в оповіданні «Примірка»)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602222