(Байка)
На городі баба Ганна
Бурячки полола.
«Що ти, жінко, добре глянь-но –
Будяки довкола!» -
Дід Пилип сварив на жінку.
Сам їх став рубати,
І трудився без спочинку.
Стало вже й смеркати.
Впрів, знеміг – так наробився,
Мокрий весь від поту.
Ну а завтра? Розізлився
На оту сволоту.
Будяки! Усі ті ж самі
Скрізь повиростали.
Тьху, ж бо їхній вражій мамі! –
Ніби й не сапали.
Бачу сам: оце створіння
Не боїться сапи.
Треба рвати іх з корінням, -
Геть їх корчувати!
Треба весь бур’ян сполоти
Й винести з городу,
Щоб не сіяти осоти
Й інше, того ж роду.
Щоб родилось усе рясно,
Бурячки, пшениця,
Не змовкала мова красна –
Єдності криниця.
Хай Господь нам допоможе, -
Просімо послушно,
І тоді усі ми зможем
Заспівати дружно,
І у всіх кінцях країни,
Щоби пісня ли́́лась,
На городах України
Щоб добро родилось.
Галина Яхневич.
