Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Михайло Гончар: Я вчора маму не обняв… - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Елена Марс, 30.04.2017 - 06:14
Да, хуже всего, больнее всего понимать, что слишком поздно и ничего уже нельзя исправить. Финал не оставит равнодушным никого... Салтан Николай, 08.04.2016 - 13:06
Давненько не був у клубі поезії і бачу у Вас багато напрацьовано.Початок вірша налаштував на інший кінець, але потім подумавши, вловив суть - оскільки у житті негаразди приходять спонтанно і не бажано. Так і тут. Сумно і боляче Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую,земляче!Де пропадаєш?
Вільшанка, 04.04.2016 - 13:05
Так, експромт. Ця тема дуже болюча. З кожним роком - по наростаючій...(((
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,по наростаючій...Дякую Вам.
Вільшанка, 03.04.2016 - 22:04
Ти вчора маму не обняв...сьогодні вже запізно… На сто немислимих октав душа волала слізно, щоб повернулася на мить - єдину і останню… Та грізно збурилась блакить, люстерко - навпіл в спальні… свіча зомліла…меркнув світ, і перший день без мами… А почорнілий маків цвіт - вкрив землю пелюстками. Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Невже це експромт!?Нема слів...Ви дуже талановита.Знімаю капелюха!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам дякую за високу оцінку
Мазур Наталя, 20.03.2016 - 23:06
Несподіване закінчення. Чи, можливо, мене сплутала недомовленість? Дуже незримий перехід від тези - хто не спить вночі, до тези - незворотності. Закінчення - вибухове!
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую,Наталю! На превеликий жаль ЦЕ у всіх колись вибухає...І нічого не вдієш.
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О,так ми земляки!Дуже приємно,коли приходять в гості такі гарні дівчата. Дуже дякую,Вікторіє.Хай щастить.
Наташа Марос, 18.03.2016 - 17:58
Дуже боляче - це вічний щем... І мені дуже страшно, бо "НІКОЛИ" і "БАТЬКОВІ" вже не скажу...
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Страшно...Як би це жити так, щоб потім "не было мучительно больно?.." Дуже дякую.
Касьян Благоєв, 18.03.2016 - 14:28
перейшли від розповідної лексики до афористичної..Михайле-МИхайле, якими ж злодіями іноді постаємо - самі ж себе обікравши!.. і отим останнім - найбільше: бо вчора нам щось завадило, а сьогодні - хто відчує ті обійми?! кого зігріють, кого повернуть?.. Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так,друже - нічого вже назад не повернеш,не виправиш і цей факт мучить...Дякую,що не минаєш.
Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сердце,бывает,щемит у хорошего человека.(Ой,автоматически написал по русски...) Дякую за високу оцінку. Вячеслав Алексеев, 17.03.2016 - 19:07
Опять - пять! Сильно! Простите, милые, за то, что То там забыл, там опоздал. И стыдно мне сейчас, и тошно, И не вернешь, что потерял.. Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое тебе спасибо! Балуешь ты меня "...и стыдно, и тошно,и не вернуть, что потерял..." Так и есть. Світлана Моренець, 17.03.2016 - 15:07
Це точно! Такий несподівано зворушливий кінець! Коротко, а до сліз пробрало. Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Даже Вам вдячний, Світлано!
ТАИСИЯ, 17.03.2016 - 14:24
Как бы там не было, но всё же это СЫН - настоящий, заботливый и совестливый... И раскаявшийся! Стих- душевный и поучительный! Михайло Гончар відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Большое спасибо, Таисия!
|
|
|