мої руки тремтять. серце трикляте
впевнено ломиться об ребра білі.
я неначе ожила, неначе крилата,
гойдаю у небі хмарини сірі.
і думки, мов блискавки, б'ють миттєво,
у вухах грає музика чистого грому,
дощ тілом моїм стікає чуттєво,
я із вітром таємно занурююсь в кому.
мої руки тремтять, і клітини вібрують,
вилиці зводить імпульс поривчастий.
я — частина небес, і мене лиш почують
хмари улюблені, сірогривчасті.
розчинюся у них кристалами льоду
і лину додолу стрімкими ударами.
у польоті відчую справжню свободу,
розіб'юсь, і воскресну знов поміж хмарами.
