Я дивилась з-за рогу на мимовільних прохожих .
Такі всі однакові, та часом несхожі:
У сірих кашкетиках і коричневих пальтах,
І з макіяжем як у дівчат першошпальтових.
Я дивилася косо ,як заломлювалось світло
Сонця сідаючого. Я подалася би світом,
Аби не дивитися на захід сонця з-за рогу,
Щоб на вільну від машин тих ступити дорогу.
Я чула стукіт від туфель по калюжах асфальту
І ляскіт речей, що випали з рук , бридку лайку
Старого крамаря, що закривав уже свій магазин,
Магазин - пекарню з сотнями видів хлібин.
Я крутила монетки і дивилась з-за рогу
На прохожих життя, які дивилися вбого
Під ноги собі, а не весело один одному в очі .
І так кожного божого дня, кожної ночі.
