Над косовицями блукає осінь,
Кружляє в небі листопадом.
Останні промені цілуюсь сосни
І теплі дні уже позаду.
Вогонь розлитий крізь діброви,
Рудого полум’я волосся,
Пекучим заходом на склоні,
Легким та ніжним відголоссям.
І летіли на схід журавлі
За омріяним теплим літом.
А осіннім садам на землі
Снились ніжні весняні квіти.
Пахне яблуками з долин,
Щось тривожне лунає у світі.
Пролітає останній клин
В безголоссі щасливої миті…
По дібровам пройшлася інієм,
Шурхотіла замершим листям,
Приховала хмарами небо синєє,
На калину наділа намисто.
Заспіває прощальними звуками,
Збудить в серці тривогу й печаль.
Знову осінь лякає розлуками,
Я піду у блакитну даль.
Я піду, але повернуся
В тихі хмурі туманні дні.
Я тебе зовсім не боюся,
Жовто-сірий колір зорі.
Мені сняться сапфірові сни
І думки якісь дивно рвані.
Дощові листопада дні,
Невеселі та стрімко п`яні.
Манять зграї прощальними звуками,
Розсипається смуток дощем.
Віє вітер сумними розлуками,
Але я повернуся ще
Закружляла осінь листопадом.
Над долинами дим кучерявиться.
Де сховалося літо грайливе
І коли воно лагідне з`явиться?
