Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Шон Маклех: Любас мандрагори - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий теплий відгук!
Надія Башинська, 28.09.2017 - 22:18
ПІДТРИМУЮ ВАШУ ДУМКУ, ПАНЕ ШОНЕ... ЩОБ МАТИ МАЙБУТНЄ, ТРЕБА ПАМ'ЯТАТИ МИНУЛЕ. ПРАВДА, З РАДІСТЮ ПОЧИТАЛА Б ЩОСЬ ВЕСЕЛЕНЬКЕ... ЯКЩО ВАША ЛАСКА. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Веселенького писав я мало.... От хіба що "Гексастіхос Капрі" - написав досить весело, з гумором...
yaguarondi, 18.09.2017 - 16:59
П'янкий смак витончених образів, дихання таємниць -ялівцевий трунок, любас мандрагори, готичні літери, киплячі реторти, башта-сова, самотня свічка, шафіри штудерні, можна цитувати від першого рядочка до останнього... крило лилика - особливий для мене образ, бо зустрівся вперше, ох і гарно ж... Касьян Благоєв, 18.09.2017 - 13:52
а ви не оминаєту слів про життя і його минучість, і про вітер пам"яті, що інколи забуває відвідувати філіда останнього, і про таїни життя людини, і про прожите цілими народами...
Святослав_, 18.09.2017 - 07:09
Жах жити таким сереньовічно-жахливим минулим. Мало кому до вподоби легенди про смерть. Мабуть, людина настільки молода, наскільки вона живе майбутнім. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але минуле Ірландії. Воно таким було. І його треба знати. Бо без минулого немає майбутнього...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я живу минулим.... Це роки, напевно...
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння!
Петро Кожум'яка (Ян Укович) відповів на коментар Петро Кожум'яка (Ян Укович), 16.09.2017 - 21:47
Ватаг колишній флібуст’єрів А нині таємниць шукач, Що кинув якір біля скелі Ішов по кам'яній пустелі Він слухав вітру хижий плач Там, біля селища старого Сіроубраних пастухів Прочан землі буття лихого, Рибалок, мертвого Сварога Осів у башті-кам'яній Засвітив свічку у негоду - Знайшов самотню, біля лика І дзигар, наче в нагороду Рахує час - горішню воду, Що плине під крилом лилика Солодкий ялівцевий трунок В бокалі любас мандрагори, Серед книжок й готичних літер Пошарпані вітрила вітром, Хвиль-спогадів здіймає гори Неначе золото в люстерці У склянці р0торті-гамарні. І снять йому величні герці Лунає ніжне лютні скерцо Різб'яні таляри штудерні Всі оминають ту обитель, Його понурий, вежу-замок Забутий цим суєтним світом – Де квітнуть тільки нічні квіти, Допоки не настане ранок Селяни у подертих свитах, Монахи у чорничих рясах, Повії у зелених платтях. Філід - останній із поетів І тільки він один між часом Із клану воїнів-брегонів Відвідав кам’яницю - твердь Послухав казку про полони, Кохання, війни і кордони Легенди про життя та смерть. Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий поетичний резонанс!
Петро Кожум'яка (Ян Укович) відповів на коментар Петро Кожум'яка (Ян Укович), 18.09.2017 - 00:34
Сподобалось? Чи цього не варто було робити?
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Писати завжди варто, друже...
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський, 16.09.2017 - 16:22
Ваші твори змушують замислитися над сенсом життя.
Шон Маклех відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за такий відгук! Якщо це справді так - це чудово....
|
|
|