Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754187
“Гей, бережіть чарівних дам,
бо любаса вам веземо” -
про свого Цезаря словами
це так легіонери жартували.
Щоб не зурочував ніхто,
бо заздрісників є багато,
кому слава Цезаря вся
вночі не дає спати.
До Капітолію встеляли шлях
трояндами юні дівчата,
або хотіли й ще чогось
дами-аристократки.
“Аве Цезарь!” – аплодували,
погляди їхні різне обіцяли,
багато заздрісних бувало,
про це його попереджали.
Хто Галлію й Германію завоював?
“Хай ненавидять, та бояться” – казав,
забув слова: “Борони лиш від друга,
а ворогам – тим відсіч можу дати сам!”
Чого була така ненависть
аристократів у ті часи?
Зробив у ті часи нелегкі
законів виконання до снаги.
Землю для багатодітних сімей,
податків зменшення і пан
намісник провінційний
визискування втратив, та не дар.
Про гладіаторів потурбувався,
у книгах описати все старався,
діставала сатира аристократів
і заздрили ті вороги пихаті.
Березневого ранку бути сенату,
нажахана дружина: “Негаразд,
страшне снилося, у сенат не йди!”
“Страшні бувають люди, а не сни!”
На вулиці лиш віщуна зустрів,
“Що мені день сьогодні ворожив?
Лихо? Здоровий я і білий день,”
“День не минув” – й анітелень.
З листом у дорозі посланець,
щоб попередить про кінець,
Цезар гінця того відсторонив,
листа за пазухою залишив.
У залі його воїн попереджав:
“Тріумфаторе, сенату час настав,
зле замишляють і їх обминай,
схопити краще забажай.”
“Не журися, друзі то мої,
від них не жду ніякої біди,”
та ось так званий друг прийшов
і Цезаря кинджал знайшов.
І Брут був серед них,
а обережність – то не сміх,
як маєш друзів ось таких,
то ворогів не треба ніяких!
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755557
20.09.2017.
Віршовано за оповіданням Тараса Франка
“Цезар” із збірки
“У мандрівці століть.”
Фотографія із інтернету.