(за мотивами дитячого вiршика з журналу "Малятко")
Чудовий ранок за вiкном, птахи щебечуть дзвiнко.
Сiдають снiдати до столу батьки й мала Галинка.
Час розстелити саме цю барвисту скатертину,
Насипать страви в тарiлки й порiзати хлiбину.
А втрьох цiкаво чи у полон нудьга може схопити?
З дiвчиськом поруч когось же ще варто б посадити!
Хоча б - пухнасту кiшку, яка нявчить та й питає:
- Бiля вас сiсти я згодна, мовляв, а де стiлець - не знаю.
Чує Галинка таке - на вулицi гарчить якийсь собака.
- Може його нам до гурту гукнути? Ой, справжнiй забiяка!
Або з клiтки канарку випустити - жовту, наче сонечко
Та полетить не до столу вона - пурхне лиш у вiконечко.
I надiйшов ось вiд лева лист - то звiрячий iмператор:
- Важливi справи мене на бенкет не хочуть вiдпускати!
- Ну, повелося так, що в пташки й звiра своя є годiвниця.
Сидiти за столом тепер їм, Галинко, лиш у казках годиться.
Дякую вам за гарний вiдгук. Так, дуже доречна ваша пiдказка, бо вони ж утрьох iдять i значить кожному по скибцi хлiба, а то й не по однiй. Та "розрiзати хлiбину" - це якось бiльше пiдiйде, коли навпiл буханець розрiзати, посерединi. А у даному випадку, мабуть, тодi краще вжити - "порiзати хлiбину".
ех... а гарно так розпочали... перша строфа - супер, а далі... не можу прочитати вашого твору до ладу - хоч плач! де ритм, Дмитрику? якщо я не права, то вимагаю від вас звукового файлу з начиткою!
Ну, звичайно, до досконалостi ж дорога нелегка. Е ще куди рости менi в професiйному планi. Деякi деталi пiдкорегувати слiд - це так. Тут i не посперечаешся.
Дякую, дякую. О, це добре. Такого взаеморозумiння швидко досягли. Та, чесно кажучи, коли писав цей вiрш, то про якусь конкретну Галинку i не думав - фантазiя розiгралася, такий собi плiд творчоi уяви. Просто тут це iм'я краще усьго на риму лягло. Як кажуть - так стали планети, склались обставини i карти саме так лягли.
Щиро дякую. Дiйсно, у тому вiцi багато цiкавих миттевостей виникае. Це точно, i цiкавiше так, оригiнальнiше. Недарма ж кажуть, що гуртом i батька легше бити.