Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Випадок у школі /проза / - ВІРШ
logo
Ніна Незламна: Випадок у школі /проза / - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії
Бібліотека
України| Поети
Кл. Поезії| Інші поет.
сайти, канали| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 9
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Випадок у школі /проза /

Ніна Незламна :: Випадок у школі /проза / 
    Зимова ніч заглядає у вікно.  По кімнаті чути  годинник «Тік - так, тік-так»… знову не спиться. Але ж  і місяць здається не вповні, чи його зовсім немає? Бажання  дізнатись, позирнула до вікна, то світло від снігу, добре насипало за два дні. А  місяць десь сховався поза хмари, між ними де-не-де ледь-ледь мерехтять зорі. Мабуть зима відтанцювала свої танці, адже останні дні лютого.
 На годиннику третя година ночі, чому проснулася? Що вкотре не дає спати? Останнім часом  я ніяк не можу збагнути,  чомусь мої думки переносять мене у школу. Це ж треба, минуло більше п`ятдесяти років, а все один і той же випадок перед очима, неначе все було зовсім недавно.…
 Я народилась і  мешкала в селищі міського типу Козача – Лопань. Це в Харківській області, з  населенням - майже сім тисяч. Воно зовсім недалеко від Росії, якщо брати відстань  по залізничному полотні, то лише до двох кілометрів, не більше. 
 Пригадую, як ми, босонога дітлашня, юрбою бігали, обожнювали грати в ігри; »Квач»,»Хованки». Подалі від будинків й вулиці, між полем й посадкою,  стелилася широка дорога вздовж залізничного полотна. О, було де розгулятися. Ми  бачили  невисокі бетонні стовпчики, пофарбовані в білий колір з двома зеленими смужками, колись це був кордон з Росією.  Тоді ж цим  зовсім не переймалися, адже був союз.
 Цікава назва селища походить від двох значень. Розповідали старі, що в сімнадцятому, вісімнадцятому столітті в цих краях на річці Лопань від переслідування переховувалися вільні козаки. Воно розміщене по дві сторони річки, а річку Лопань назвав один з царів. Одного разу  він в  кареті - переїжджав через  міст, який був збитий з товстих дерев`яних брусків. Карету дуже трусило, ця незручність роздратувала його, він вирішив подивитися, чому ж  така дорога? Поспіхом взявся за поручень карети, в цей час з пальця знявся перстень, звичайно ж полетів донизу. Бруски дерев збиті не щільно, перстень впав у воду, от він і висловився «злопала». Від тої пори, як розповідали старші й пішла така назва, а чи то правда, чи легенда, але люди вірили цьому. Річка  - красуня, широкою стрічкою тягнулася  через селище,  по обіч неї широкі, квітучі долини з  розлогими вербами, високими стрункими тополями, густими кущами шипшини.
Ми в дитинстві мали  можливість  біля річки вволю награтися в м`яч, купатися, засмагати, а  часом  й порибалити. 
   Дітей, шкільного віку,  в  селищі багато, тому й мали дві школи.  Одна з них, «стара» - так всі її називали, в ній колись вчили «Боже слово», лише після 1920 року зробили семирічне навчання, а згодом восьмирічне.
Друга школа  двоповерхова, неподалік від центру, була побудована в 1939 році та на жаль довго дітям навчатися не вдалося, почалася Друга Світова  війна. Німецька авіація  вщент зруйнувала школу. Німці три рази заходили й виходили з селища, багато біди принесли населенню.
    Лише в 1952 році  відбудована школа прийняла учнів.  Красива школа,  побудована буквою «П», з просторими класами, здоровими вікнами і широкими коридорами. Школа прославилася в Харківській області, при ній був відкритий музей «Ніхто не забутий - ніщо не забуте». Навіть приїжджало телебачення з Харкова  на відкриття цього музею, згодом навіть показали по телебаченню. Я приймала участь в роботі музею, так, як і деякі інші школярі. Нас називали слідопитами, ми знаходили й провідували ветеранів, знаходили матеріали для музею, родичів, фото, листи. За мною був закріплений стенд Володі Головіна, ще до цієї пори пам`ятаю кілька рядків з листа до дружини. Він писав російською мовою -» Отвори потихоньку калитку, дорогая подружка моя, посмотри на дорогу получше по которой меня увели». 
   Я і в той час й до цієї пори  не можу зрозуміти одне, чому всі собі перемоги приписувала комуністична партія? Адже більше загинуло простих бійців і більш тяжку роботу виконує завжди простий народ. Зізнаюся, ці люди в мене визивали неприязнь, я вважаю, що так нечесно. І за другим критерієм, вони  майже всі стверджували, що Бога немає. Це визивало здивування, адже мої батьки  вірили в Бога і нас виховували притримуватися всіх релігійних свят, то ж я вирішила краще вірити батькам.
  Нас ніхто не запитував,  чи ми хочемо  в жовтенята, чи в піонери, твердили одне, не можна ганьбити школу, партія сказала треба - значить треба.
   Нова вчителька з географії прийшла в наш клас в другому півріччі, ми навчалися вже в сьомому класі. Їй було тридцять  три роки, саме такий вік, як розіп`яли нашого Всевишнього. Та вона на жаль була зовсім протилежність його навчанням. Занадто пишається собою, що була членом комуністичної партії. Напевно не було такого уроку, де б не підкреслила, що Бога немає. Сама ж на вигляд доволі симпатична, світло-русяві коси, підстрижена під »Каре», круглолиця, на обличчі декілька веснянок. За статурою відноситься до повненьких жінок, слідкувала за своєю зовнішністю, користувалася косметикою. Приваблива, на перший погляд, ввічлива, але погляд  її чорних очей визивав страх.
    Вона завжди дивилася на учнів хитро. Любого учня, який був біля дошки змірювала з ніг до голови, немов оцінюючи, а потім обов`язково скаже щось таке, щоб принизити учня, то не так одягнувся, то їй не подобається зачіска.
 В післявоєнний час до школи ходили не в формах, не кожна сім`я могла  дозволити її придбати, адже життя тільки набирало обертів. До того ж, в Харківській області, літо  тисяча дев`ятсот п`ятдесят третього року видалося дуже спекотним, врожай зернових був нікудишнім. В основному  сім`ї були не маленькі, прогодуватися було важко, що вже говорити за одяг.
   Нас  дивувала поведінка цієї вчительки, вона в любій ситуації розхвалила комуністичну партію. Інший раз було вкотре скаже, «Мені вас доручила комуністична партія, щоб я вас витягнула зі злиднів, тож навчайтеся й пам`ятайте, хто вам зробив таку ласку!».
   Ні, ми не могли її прийняти напевно не тільки із-за поведінки, а й тому, як вона одягалася. Занадто короткі спідниці, коли присідала  на стілець, вивалювалося жирне тіло, адже розпірки були, можна сказати до сокровенного місця, то по боках, то спереду.
   Не соромиться  нікого, але ж сьомий клас, це не четвертий,  чи п`ятий, в дітей саме перехідний вік. Вчитися хотіли всі, але такої поведінки хлопці не витримали. Хіхікання по класу, коли проходила між рядами парт, навіть вслід кидали кульки з паперу, а  часом хлопці  стріляли з рогаток. Вона чи не помічала, чи не придавала цьому значення, не звертала уваги, бо продовжувала  одягатися так, як й одягалася, як кажуть, в тому самому дусі. Ще зимою, не так все помітно, а з настанням весни, було неприємно бачити гумки з під спідниці, які тримали капронові панчохи. Робила вигляд,, що так й треба, цим не переймалася, до того ж, ще й блузки одягала з  великими вирізами на грудях, як тільки нахилиться, то груди мало не випадали з білизни.
 Були випадки, що декілька раз залишала четверо  самих сміливих хлопців після уроку, читала моралі за поведінку. Особливо в нас у класі був Володя Г., він навіть їй в очі говорив, може б спідниці трохи довші носили та вона тільки після цього приходила, ще сердитіша. Все вихвалялася, що комуністка, що її виховала партія й вона знає  в чому їй ходити одягнутій і, як себе поводити. Звичайно  учням знижувала оцінки, але скаржитися на неї боялися.
    Весняний ранок збирав учнів до школи… Хтось з  дівчаток приніс тюльпани з розквітлим бузком, поставив на підвіконня навпроти класу. Біля нього вже стояло  декілька учнів, гомоніли,  але ніхто не заходив, хтось повідомив, що після миття  сохне підлога. З хвилини на хвилину мав продзвеніти дзвоник.. нарешті з класу вискочило кілька хлопців, всміхаючись, в клас  пропускали  учнів. Голосно дзвонив дзвоник, всі відразу зайняли свої місця, адже перший урок мав бути з географії.
   У вікно привітно заглядало сонечко, яскраві  промені бігали по квітам, по підвіконні. Нічого поганого й не передбачалося. 
З гордо піднятою головою, вчителька зайшла в клас, як завжди привіталася. Взяла журнал, підійшла до вікна, позирала на букет, згодом дивилася  на двір й  одночасно зачитувала прізвища учнів, перевіряла хто є, а кого  немає. Аж раптом в двері постукали, до класу зайшов розчервонілий Володя Г., вибачився за запізнення. Вона незадоволено поглянула на нього, потім на годинник, але нічого не сказала, дозволила присісти на своє місце. Цього теплого весняного ранку, одягнена була в коротеньку  чорну спідницю, з великою розпіркою з боку і в шовкову, блакитну блузку з вирізом на грудях, кругом якого йшов волан. Вона від нього виглядала, ще пишнішою, хоча  на сідницях  спідниця так облягала, ледь - ледь не тріщала,  немов намагалася приховати її  пишне тіло.
   Як завжди, вчителька ходила  між рядами, розповідала про моря, це була нова тема  уроку і до дошки попросила Таню, на якій висіла карта світу. Таня  уважно слухала вчительку, в любу хвилину була готова указкою  показати, де і  яке море розташоване.
 Вчителька, нічого не підозрювала, наважилася присісти на стілець… Раптово опинилася на підлозі, задравши ноги догори…
 «Ух»,- пронеслося по класу і в кожного з учнів страх в очах, що буде далі?  Хтось від несподіванки схопився за голову, хтось рукою собі закрив очі, а хтось стояв розкривши рота, намагаючись приховати усмішку.
   Той стілець під нею розсипався, як паперовий будинок.  За мить зірвалася з підлоги, схопила одну ніжку від стільця і зі всієї сили вдарила по першій парті. Ніжка в руці  розкололася навпіл, одна половина відлетіла на підлогу, друга половина залишилася в  руці. Зелений відтінок ліг на обличчя, губи трусилися, знервовано махнула рукою в якій тримала кусок ніжки від стільця і нею вдарила по голові Валю С.
 Ми були шоковані, хтось з дівчат  від несподіванки вирячив очі, хтось знову схопився за голову. Дехто зірвався з місця, просто стояв, намірився підійти до Валі С. Дівчина схопилася за голову, тихо заплакала. Вчителька закричала хриплим голосом,
-Встати!  Її чорні очі палали вогнями ненависті, обличчя труситься, чоло вкрилося краплинами поту.
Ми  ж звичайно, всі, як один встали, з під лоба позирали  на всі сторони… Хтось ледь чутно хіхікав.
   Вона кивнула рукою до Тані, а потім в сторону парт, дала їй  зрозуміти, щоб  та  йшла на своє місце.Зненацька, зі всієї сили, кинула на підлогу біля дошки другу половину ніжки стільця, ту, що була в  руці, поспішаючи вийшла..
Дівчата збіглися до Валі,  вона в істериці збирала речі, всі намагалися її заспокоїти, допомогли зібрати речі в портфель. Валя нікому не дала подивитися, що під волоссям на голові,  весь час тримається рукою. Схлипувала, сльози котилися наче горошини, махнувши рукою, поспішила додому. 
     В класі тихо, напевно б було чути, як летить муха, з коридору долинав чийсь голос, але про що мова, не можна було зрозуміти. В клас - першим зайшов директор школи, за ним слідом  бліда вчителька з географії і червона, як рак наша класний керівник.
Директор пройшов між рядами парт, суворо вдивляючись до кожного учня, підійшов до розібраного стільця, присів, хитаючи головою, зібрав в оберемок. Піднявшись, з сумом подивився на нас, голосно звернувся до вчителів,
- Дізнаєтеся хто це зробив, прийдете з ними до мене в кабінет.
 Вчителька з географії поспішила слідом за  ним…
 Класний керівник не кричала, прочитала мораль за ганебну поведінку. Наполягала, а згодом і вмовляла, щоб зізналися, хто  наважився це зробити. Володя таки  не витримав, розповів про поведінку вчительки, що не раз їй хлопці робили зауваження щодо одягу. Дівчата одна перед одною розповіли,  чому пішла Валя С. додому. Від почутого, вчителька миттєво зблідла, вискочила з класу. 
 Через декілька хвилин повернулася, дала нам  час - один урок на роздуми, щоб зізналися, виказали, хто зважився на такий вчинок? Всі мовчали, як партизани. Що сказати, «діточки», це напевно саме такий вік, впертості, непокірності, проява своєї особистості. Звичайно ж, хтось знав, хто це зробив, але зрадників у класі, дякувати Богу, не знайшлося.  
     Так і  через урок, ніхто і не зізнався, хто ж міг таке зробити, нам дали, ще один урок постояти, подумати. Результату від цього не дочекалися, навчання продовжилося.  Але четверо хлопців з класу- наполегливо запросили в кабінет директора школи. Володя Г. також був серед них, але ж в нього було алібі, він запізнився на урок. Ми розуміли, що Володя хитрий хлопець і якщо його хоч раз хтось принизить, він цього не подарує. Були в нього й віддані друзі, тож не обійшлося без їхньої допомоги.
 Клас прославився на всю школу своєю поведінкою. Хтось розумів нас, а хтось  і ні, але шкода класну керівничку. Вона завжди, коли нам давала поради, ставила на шлях істинний, принаймні вміла підійти так, щоб не принизити учня. Можна сказати, була  доброю вчителькою. 
      Після школи кілька дівчат пішли додому до Валі С. Мені, було її дуже шкода. Мама її  жила в Харкові, одружилася вдруге, мала дівчинку від вітчима, а Валя ж жила з бабусею, якій було мабуть років під сімдесят, до того ж  бабуся часто хворіла. Я розуміла, як їй боляче, адже без мами не солодко, немає кому поплакати в пелену, як ми часом робили це в дитинстві. Я зростала в великій сім`ї, тут і побилися,  і помирилися, про щось поділилася, а їй напевно  одненькій дуже важко, адже вона любила бабусю, оберігала її від всяких неприємностей. Валя намагалася навчатися добре, щоб не хвилювалася бабуся, хоча деякі предмети їй вдавалися важко, загалом дівчинка спокійна на таких кажуть « Мухи не образить». А за  першою партою сиділа, бо в неї були якісь проблеми з зором.
      До Валі від школи напевно йти з кілометр. Надворі  по - весняному гарно, погода сонячна, легкий,  теплий вітерець обвіював обличчя свіжістю. Молоденька  травичка, спів пташок підіймали нам настрій, ми емоційно обговорювали  подію. Цілу дорогу в догадках, хто ж розібрав той стілець на частини? Ніяк не могли збагнути, як хлопці могли таке витворити, хоча в душі, що й гріха таїти, сміялися від цієї події. І надіялися, що вчителька нарешті буде з розумінням відноситися до  нас,  без принижень і вихвалянь про свою партію.
   Собаки на обійсті не було, тож ми  відразу зайшли в хату. Валя лежала в ліжку, біля неї склавши руки сиділа бабуся.
Ніхто навіть не подумав, що Валя приховає все від бабусі, про те, що відбулося в класі. Ми засипали запитаннями її, як вона почувається і відразу розповідали, чим це все закінчилося. Бабуся не сварила  Валю, тільки поскаржилася на неї, що   нічого не хоче їсти, жаліється на головний біль.
   Наступного дня, як завжди в школі вирувало життя….
По коридору гамір, тільки й розмови  про вчорашню подію. Біля дверей директора школи ми бачили Валіну бабусю, згодом вона зайшла до нас в клас, повідомила, що Валі краще, що  завтра  прийде в школу.
 Вчительки з географії в цей день у школі не було, » шкільне радіо» гомоніло, що пішла на лікарняний. Та звичайно ж, це перша витівка, що можна було зробити, щоб ухилитися від відповідальності. Та звичайно ж, гадаю на мій погляд, хоча б вибачилася перед бабусею, чи принаймні б поговорила з нею, а то сховалася, як рак між камінням. Звичайно комуністична партія завжди  своїх  брала під своє крило, не розбираючись, де правда, де брехня.  Це я вже звичайно з життєвого досвіду зробила висновки.
А далі  шкільне життя продовжилося, як річка  в своєму руслі. Після вихідного дня до нас прийшла  нова вчителька з географії, ми були дуже раді. Класний керівник мала розмову з нами на цю тему, призивала бути чемними, повідомила, що і вона,  і директор школи вибачилися перед бабусею - за поведінку  вчительки з географії. І вкотре просила, щоб зізналися, хто це зробив? Та все було марно. Я пишалася, як і інші учні, що в нас дружній клас…
 Проживши життя, чомусь часто не дає спокою цей випадок  і чомусь більше  шкода дівчини й класну керівничку, чим вчительку з географії.  Можливо хтось мене засуджує Можливо я не права, хто знає? 
Ну от,  надворі вже ранок…. По обрію виглядає сонне сонце, сніг виблискує,  іскриться, переливається змішаним , білим  з  блакитним, кольорами, буде гарний  день.  На душі спокійно, спогади зігріли серце й душу….життя продовжується.

                                                                                16.03.2018 р.

ID:  782492
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 16.03.2018 07:52:07
© дата внесення змiн: 19.09.2024 17:40:21
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 18 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги


back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Н-А-Д-І-Я, Микола Холодов, Миколай Волиняк, Коток Оксана, Наталі Косенко - Пурик, Веста
Прочитаний усіма відвідувачами (1098)
В тому числі авторами сайту (34) показати авторів
Середня оцінка поета: 0 Середня оцінка читача: 0
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед



КОМЕНТАРІ

Наталі Косенко - Пурик, 17.02.2021 - 07:25
Важливий життєвий урок. Дякую, за чудово зворушливий твір. 16 12 hi Успіхів Вам та наснаги, Ніночко. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, Наталочко!Навзаєм,сонечко! give_rose 22 22 21
 
Білоозерянська Чайка, 29.05.2020 - 13:32
12 от такий урок надало життя give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Веста, 25.03.2020 - 07:13
Доброе утро! Сегодня утром рассказала маме о школе и Вашем рассказе. Она снова вспомнила свою учительницу географии... Подтвердила, что была она властной, строгой и тоже рассказала случай из жизни её класса об унижении учительницей маминого одноклассника Витьки Зирки.
Мария Лазаревна. Дети её называли "Таскачиха"...
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброе утро еще раз! Сейчас такое время,все в напряжении,что будет дальше...Берегите себя! Пусть Вам удастся сделать всё задуманное. Я обязательно найду Вас,прочту, подскажите где? Сейчас зайду на Вашу страничку.Думаю пройдёт грипп,обязательно свяжемся с Вами. Удачи! give_rose 22 22 21
 
Веста, 24.03.2020 - 23:56
А Казачью Лопань вспоминаю часто... детские воспоминания--часто летом ездили к дедушке...Его дом был на улице Ленина--второй от Лопани. я помню многое... огромные лопухи, запах крапивы, холодную росу в огороде дедушки. яблоню, столик со скамейкой в саду, мочёные яблоки в летней кухне, тёрпкий синий виноград во дворе дома...
колодец с ледяной и сладкой водой.
берёзы огромные ...Лопань чистую и широкую.. прохладную кухню, печь, газеты, запах сырости и липкую ленту с мухами.
С возрастом хочется вернуться туда хоть на время... Я там не жила как мама. Но у меня только тёплые картинки от воспоминаний и рассказов мамы и её сестёр.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо,что позвали меня в родную сторонку. Улица Ленина это по правую сторону станции Казачья - Лопань,помню,за старой пекарней,ох там хлебом всегда пахло. Мы даже ходили туда на экскурсию и нас угощали теплым хлебом. А из окон валил клубами пар,разносились запахи повсюду,а особенно спускались вниз,поближе к речку. За мостом слева улицы и немного далее вправо,улица,которая казалось прямо в лугу,там все время раньше стояла вода в огородах. Налево по этой улице жила моя крёстная Люба. по уличному называли (Марундя). О ее смерти я узнала от родителей,когда приехала в гости уже с мужем и двумя детьми.Есть о чём вспомнить .Большое спасибо! give_rose
 
Веста, 24.03.2020 - 23:51
И про Аркадия Феликсовича мне мама много рассказывала, считая его лучшим учителем в школе, который ей запомнился больше всего с положительными эмоциями. Она встречала его в поликлинике, когда он уже был на пенсии до отъезда в Израйль.. Разговаривала с ним, вспоминали школу, музей...
Я о нём писала в своём блоге. И даже недавно бюст слепила в 3Д Аркадия Феликсовича...
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо!. Аркадий Феликсович просто умница,он столько сделал для школы.Он умел собрать детей возле себя. И мы были благодарны ему.
Удачи Вам!
 
Веста, 24.03.2020 - 23:28
И ещё. Прошу Вашего разрешения поделиться Вашим рассказом про школу в краеведческой группе на Фейсбуке и у себя в блоге про посёлок Казачья Лопань. Я уверена, всем очень понравится рассказ!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякую! Звичайно можна розповсюдити.Я тільки буду рада,що прочитають мої спогади.Гарного дня Вам! give_rose 21 22 22
 
Веста, 24.03.2020 - 23:26
Добрый вечер, Нина!
Простите, я не знаю Вашего отчества. И простите, я говорю на русском.
Моя мама с 1943 года--тоже жила в Казачьей Лопани со своими тремя сётрами (старшая --Клавдия 1941 года)
Я--из чокирок.
Скорбачи.
Случайно по поиску в интернете нашла Ваш рассказ про школу в Казачьей Лопани. Мама мне очень много рассказывала про школу. И даже есть фотография её школьная на берегу Лопани с учительницей географии.
Я хотела бы с Вами ближе познакомиться, если позволите. Я изучаю историю посёлка, и собираю любые воспоминания, рассказы жителей.
Позвольте мне оставить свой емаил.
Хотела бы поговорить с Вами лично. Хоть онлайн, хоть в живую...
Спасибо Вам за Ваши произведения! give_rose

С уважением,
Светлана
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доброго ранку п. Світлано!Мені дуже приємно,що прочитали мій спогад про рідне селище. Хоча я багато років,як покинула його та рідний край- як милий рай,що гріє серце й душу.Немов матінка сповиває в теплу хустинку і приголублює мале дитя.Поля безмежні,посадки,річенька рідненька,все перед очима.І верби, і тополі...Де їх так було доволі забагато,що при цвітінні дерев нмов снігом засипало повсюди й відносив вітер в поле,туди,до кукурузи,до хлібів,що вбиралися в колосся.
Дуже вдячна,що звернули увагу.Щодо спілкування,нині третій день грипую,тож треба час. З повагою Ніна Соколова( дівоче призвіще Свічкар) ,псевдонім Незламна. Всього найкращого Вам! give_rose
 
Любов Іванова, 13.12.2018 - 12:59
17 Дуже хвилюючі спомини, Ніночко. Читала, ніби сама проживала ці події у школі... 16 16 12 12 sp ft cup cup cup el el el
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,Любочко! Зі Святом Вас!!! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Капелька, 31.05.2018 - 20:45
Дуже цікавий і повчальний твір!Гарно,просто написано.Легко читається.Так воно і є,що співчуття заслуговують Валя і класна керівниця.
give_rose 21 19 22 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Вам! 21 22 22 22 give_rose
 
Valentyna_S, 29.03.2018 - 15:55
Прочитавши Ваш твір, я ніби знову повернулася на багато років назад (40)у свою сільську школу.Мені, мабуть, пощастило, бо своїх учителів згадую лише добрим словом. Але випадки у радянські часи були різні. Найприкріше, що учителів примушували чергувати під церквами у Різдво чи Великдень, щоб, бува, учні туди не ходили. Тепер знаю,що вчителі змушені були підкоритися владі.Виходу у них не було.А твір Ваш піднімає досить важливу тему, актуальну до сьогодні. give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро дякую Вам.Тепер знаєте звідки я.Ви правду пишете,щодо вчителів . Та деякі закривали очі на те ,що на Паску на цвинтар йшли. А в нас була одна навіть побачивши пальці в фарбах( раніше такі були фарби,що не відмивалися).То виганяла нас з класу, за те,що фарбували яйця.Таке життя,дехто нормальним таки був,а дехто хотів вислужитися. Всього Вам найкращого!!! 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Надія Тополя, 21.03.2018 - 20:07
за тридцять років роботи в школі з учнями я багато бчила різних історій багато раз приймала участь в них і ваша розповідь ще раз і ще раз повернула мене в шкільне життя. правдива і класна розповідь.
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую,НАдю! З СВятом ВАс!!! give_rose give_rose give_rose 21 22 22
 
Haluna2, 20.03.2018 - 22:32
Цікава розповідь про шкільне життя!Теперішня школа переживає кризу,як і вся держава!
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! Рада,що завітали. 21 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Микола Холодов, 19.03.2018 - 12:07
12 12 12 17 give_roseЧудовий твір, пані землячко! flo06
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую! 21 22 22 give_rose
 
Lana P., 17.03.2018 - 21:59
flo11 приємно читати Ваші твори, пані Ніно - там стільки життєвої мудрості 16 шкода, що такі"вчителі"бувають, а, насправді, вони мають бути дипломатами між учнями, батьками і колегами, не кажучи про знання професії. 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я щиро вдячна Вам,що читаєте мої твори. Успіхів Вамі натхнення!!! 21 22 22 22 give_rose give_rose give_rose
 
Коток Оксана, 16.03.2018 - 23:37
Дякую, моя мила! flo21 flo21 Ви цим твором вернули мене в школу. У нас теж були вчителі, які дуже колись били учнів, особливо хлопців. Зараз згадуєш з жахом! Я,як вчитель скажу, дітей ласкою візьмеш глибше, а страхом лише замкнеш. Вони в мене маленькі і дуже вразливі! give_rose give_rose give_rose З повагою і подякою 22 19 22
 
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я дуже Вам вдячна за відгук.У кожного своя думка,я кожну поважаю,бо ж і життя в кожного своє. Але,щодо рукоприкладства то звичайно було більш по -хуліганські,чим по- вчительські.Я вважаю теж головною поведінку вчительки. Знаєте,колись часто говорили "Встречают по - одежке- провожают по уму!
Гадаю таки одяг теж ,щось говорить про людину.
Любити ближнього,не кожен зуміє,тому професія вчитель- це дуже відповідальна професія,ця людина,як сонце,що ми зустрічаємо кожного дня,з надією на гарний день,ми чекаємо від нього тепла. Так і вчителем може бути тільки та людина ,яка несе з собою тепло. Тоді і поважатимуть її всі без винятку. Звичайно діти зараз складні,хто цього не знає,я гадаю тут велику роль зіграла Держава і це життя,яке зовсім відрізняється від того ,що було раніше. Тож бути вчителем - це велика відповідальність за майбутнє країни.Я бажаю всім вчителям терпіння, любові і поваги, ціную їх професіоналізм.На все добре. Успіхів Вам!Будьте сонечком для своєї малечі! give_rose give_rose give_rose 21
 

Сторінки (2):    назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Пантелій Любченко: - На кого ще й муха не сідала.
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - Риторити, риторенькати, цицеронити, глашатаяти.
Синонім до слова:  Новий
dashavsky: - Необлапаний
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - усвідомити
Синонім до слова:  збагнути
dashavsky: - Усвідомит
Синонім до слова:  Новий
Батьківна: - Свіжий
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  Новий
Маргіз: - Неприйнятий, ніким не зрозумілий, підозрілий, ше ніким не бачений, непрочитаний, невідкритий, незаюджений, незасмальцований, незатертий
Синонім до слова:  Бутылка
Маргіз: - Склодувна зеленька, бурштинове скельце, сосуд
Синонім до слова:  Вічність
Маргіз: - Безсмертя; те, що не можна пізнати; недосяжність́
Синонім до слова:  збагнути
Маргіз: - Схопити комету за хвоста, упіймати зірку, пізнати всі гештальти, побороти свою недолугість
Синонім до слова:  Будинок
Маргіз: - Мій сховок від людей, місце затишку, спокою, добра й любові
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - Пишна, любка, розкішна, ладне́нька
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  метал
Олекса Удайко: - ЗСУ, азовці, українська нація, нащадки когаків, діти оріїв
Синонім до слова:  збагнути
ixeldino: - Доперти, Дотунькати, Отримати осяяння/осяяло (від слова сяйво)
Синонім до слова:  Вічність
ixeldino: - Без ліку-часу, До поки сонце згасне, зпоконвіку/зпоконвіків, "жіночі 5 хвилин"
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  Будинок
ixeldino: - Ночліжка, Садиба, Господа, Доміна (Суржик, від рос. Дом)
Синонім до слова:  Новий
ixeldino: - Нульцевий, В целофані, запечатаний, з вітрини/з магазину, ще з китайським повітрям/смердить китаєм, ще розетки не бачив.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Передзарплатний ПМС
ixeldino: - Говоримо так про кначальство та колег, які перед зарплатою зриваються з котушок і намагаються зробити хоч щось щоб зарплатні не було нівкого.
Синонім до слова:  говорити
ixeldino: - З місцевого наріччя: Баяти, Теревенити, Гелькотати, Кумкати
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Синонім до слова:  візаві
Маргіз: - Зустріч або перше побачення в ZOOMі))), без зайвих очей, лиш ти і я
Синонім до слова:  говорити
Маргіз: - Одягати думки в слова, воркотати, жебоніти, мурчати, молоти язиком, верзти, підпадьомкати.
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Синонім до слова:  візаві
Master-capt: - Тет-а-тет. Очі в очі. Лице в лице. Навпроти. Один против одного. Друг против друга. Двобій. Суперечка. Супротивник. Співбесідник. Опонент.
Синонім до слова:  візаві
Enol: - зрозумів, що етимологію слова 'залицяння' ми просрали
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
Svetoviya: - Ляскотіти,точити ляси, лопотіти,ґелґотіти,сокотати,трендіти, гутарити, белбоніти, мимрити,мичати, мугикати.
Синонім до слова:  аврора
dashavsky: - у нас Авророю називали гулячу жінку.
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  говорити
домінік де україна: - спікати - від англ спік - мілякати - якщо запозичити з грецької
Синонім до слова:  аврора
Родвін: - Треба ж таке придумать ! Смішно :D :D :D :D :D :16: :16: :16: :12: :23: :23: :23: :23: :23:   :icon_flower:   
Синонім до слова:  Навіть
Наумова: - Іноді можна почути такий вислів "ба навіть" Хоча тільки одним "ба" - справді можна замінити "навіть"
Синонім до слова:  Навіть
Городнянський: - [i]«навіть з гумором»[/i] Коли почув я слово [i]«навіть»[/i], То вся моя нехитра пам’ять Думки сплела в косматий пелех! Слів – океан, не видко берег … В думках про [i]«навіть»[/i] - плетениця, Надворі - плю́та, миговиця … А я човном пливу,
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Небесна лава, виверження небесного вулкану
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Аврора - небесна веселка, небесне сяйво, дискотека на небі (жартівливо), зоряне весілля (жартівливо), дві зорі посварилися (жартівливо)
Синонім до слова:  аврора
Master-capt: - Досвітниця. Світаниця. Світанка. Зораниця. Зоранка. Доранниця. Доранка. Боговісниця. Богопромінець.
Синонім до слова:  Навіть
Enol: - люб, аж, аже - це зі забутих слів
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  Навіть
Master-capt: - Слово сполучник "навіть" підсилює відтінок речення, і синонімів немає. Та в нашій мові є схожі відтінки... Хоч би що. Хоть би. Принаймі. Усякому разі. Все-таки. Зокрема. Та ще й. Особливо. Неначе. Проте. Однако.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Навіть
О. Хвечір.: - Чим можна замінити слово "навіть"? У словниках синонімів до цього слова я не знайшов...
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Маргіз: - Твердосплавний жанр, музика не для всіх, чоловіча музика, слабакам у залі не всидіти, музика сильних
Синонім до слова:  метал
Master-capt: - Жесть. Мажор. Набат. Грохот. Грохотон. Вогнемет. Сталевий ритм. Камнепадний жанр.
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
x
Нові твори
Обрати твори за період:




Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею

Правила щодо cookie