Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782973
Гермес тим часом засідав,
до гір він ближче прилітав,
де повітруль живуть дядьки,
гірські потужнії вітри.
У кожного такого вітерця
є норов свій, своя душа,
такі летючі й різні всі,
хто носить сніг, а хто - дощі.
В будь-яку спеку й холоди
у горах полетять вітри,
Борей – північний, а ще три:
Нот з півдня та інші були.
Евр - східний вітер, а Зефір
повіяти із заходу хотів,
сини Астрея - всі вітри,
а Еос мамою звали.
Гермес до Астрея прилітав,
бо молодість свою згадав:
як із дорученням літав Зевеса
в сандалях з крильцями із неба.
Летів не сам, багато з ним
напівбогів, архонтів, писарів,
поки Зевес на північ Лесину летів,
Гермес там про торгівлю гомонів.
Щоб успішно справи розвивались
і люди по світах не роз’їзджались,
потрібна вудка, а не тільки риба,
і усувати у законодавстві хиби.
У виконанні є резерви,
про це видовищ будуть теми,
про школи і лікарні, де вітри
тривог дорогам додали.
Летять боги-вітри горами,
та стримає вітрів Астрей,
рожевосяйна вийде зранку Еос
і усміхнеться із небес.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787604
22.03.2018.
Картина із інтернету.