Скажи мені, чому ми живем на лінії вогню? Ну не мовчи, не мовчи...
"На лінії вогню" Святослав Вакарчук Шкода, що замовкають люди,
німують, мов бояться фраз.
І не похвалять й не осудять -
втрачають мову від образ.
Гнітить мовчання, що стіною -
не чутно слів в непевний час.
Невже затишшя у двобої
когось врятує від ураз?
Німотний осуд не змаліє,
цикута гніву все ж росте.
Час розуміння не посіє,
коротші дні для двох. Оте
глибоке непорозуміння
руйнує мир і спільний дах.
А що, як раптом - Смерть?!! Зуміють
знов говорити?
Мабуть, в снах...
Мовчимо?
Чому люди замість вирішення проблеми замовкають, і іноді надовго? Нагніватися і не говорити після суперечки притаманно і добрим друзям, мовчання постає між родичами, сусідами. Прикро, коли замовкає подружжя.
Ми вимагаємо визнання нашої правоти. Це ж ми прагнемо показати і нашому співрозмовнику. Ображено-демонстративне мовчання не є виходом, а тупиком.
Скривджене мовчання - не метод для вирішення сварки, воно ставить відносини в глухий кут. Мовчати після сварок можна лише тоді, коли образа душить, а образ наносити не хочеться.
Намагаймося уникати недомовленості і будьмо відверті один з одним.