Моє слово, як кремінь міцне,
Блиск яскравий у темряві зірки.
У полоні нейтралу гучне,
То комори моєї одвірки.
У словах войовничий мій дух,
Біль народу, зневаги й розпуки.
Холуїв вони ріжуть на слух,
Що ламають нам тружені руки.
Як роса моїй спраглій душі,
Ти безодня моєї трибуни.
Як в фундамент лягає в вірші,
Серця мого намолені струни.