Яскравим світлом в сірості ночей
Коли весь Всесвіт хворий божевіллям,
Коли лютують злоба і свавілля,
Наснився ти... Твій час назад тече...
Все навкруги безглуздо і химерно.
Все тлінно: люди, пам"ятники, віра.
Земля волає передсмертним риком звіра...́
Ти змахуєш з плечей космічну скверну.
В багно любов безжально затоптали
Вже люди, як одвічний ліс - туристи.
Та пробивається з душі джерельцем чистим
Кохання - ця людська єдина стала.
Ти в сні на мене подивився просто...
І все шикується в чіткий стабільний ряд.
Притягуються мій і твій заряд...
Обійми... Вибух! Новий ступінь росту!
Приснись іще і доторкнись рукою.
Можливо в вищій фазі насолоди,
Зневаживши законами природи,
Світи з"єднавши, спалахнемо надновою!
Браво, Валечко! 
