Tth кажуть, пізня любов – це не свято
лиш уява, лиш розуму гра…
та її ж не закинеш... за/грати (!..)
як заснула душа
загора_
ється в жінки
раптово
при слові
що вона є жадана комусь
хто вподобав її за любові…
і засвітиться очі…
І ус_
мішка враз на обличчі заграє
у погадці про зустріч із тим
хто ще й досі так ніжно кохає
і вважає кохання святим…
забагато того не буває,
що любов’ю своєю назвеш
і її своєчасною – теж…
воно вічне – оте любування,
бо воно не окреслює меж…
у любові – одвічне кохання
9.01.2019,
Kln, BRD
Привіт, Олексо.. Рідко ти пишеш на тему кохання, та мітко.. Ніхто не знає, що воно таке.. Можливо, це- хвороба, чи напасть...Можливо, як вірус грипу...
Затягне іноді у сіті.А потім думаєш, як би не пропасти, коли покохаєш мальованого стовпа і уб"єш собі в голову, що він один такий у світі...
Думаю, Надіє, сарказм може мати місце (бо знаю, що й такі випадки бувають). Але тут цілком серйозно! Що ми без жінки, як і - навпаки? Дуалізм - принцип не тільки природи, але й філософій: "єдність і боротьба протилежностей"....