Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831595
Афродіта – дівчинка мала,
а ось уже прийшла весна,
після зимових бур-вітрів
навколо світ розцвів.
Вона до школи йде щораз
і був це початковий клас,
писати і читати вчать,
та іще рахувать.
Історії розповідають всім
про світ богів, а ще богинь,
проте не знали школярі:
богиня юна серед них.
Та щось бувало відбувалось:
враз квіти в класі розквітали,
посварені відразу помирились
і разом краще вчились.
Властивість погляд Афодіти мав
з початку всіх начал,
древня сила в ньому заховалась,
іще невміло керувалась.
В шкільнім саду – старий ставок,
латаття плавав не один листок,
а поруч лілії ростуть,
неначе когось ждуть.
Невидима наче мара,
темні коси розплела,
в ставку русалонька живе,
за Афродітою та нагляне.
А біля школи росте парк,
старі дерева стали в ряд,
доглянуті у парку квітники,
троянд багато там завжди.
У парку мавочка живе,
за Афродітою і усіма гляне,
троянди заберуть тривоги,
сильніше пахнуть – будуть грози…
Хітон простий і сумка в лад
і Афродіта жде дівчат,
у школі дзвоник продзвенів,
урок почався, час летів.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832742
18.03.2019-7.04.2019.
Анімація із інтернету.
