Сонце, тіні, діти,
дрібні біліють квіти
у траві лиш де-не-де,
а щебіт голосний будь-де.
Голос прозвучав і службу
з іншої чутно сторони,
дзвіниці сріблом засвітились,
виднілися із інших берегів.
Торкався шпиль лиш неба,
вал білих хмар висів отам,
у дзеркало води гляділись,
подихом вітру - до дзеркал.
Дружно виросли з води
всі озерні рогози,
та у ній вони стоять,
щоб ще вище виростать.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843061
12.05.2019-23.07.2019.
Світлина автора.
Івано-Франківська область.
