Леонід Луговий «Дикі маки»
Видавець О.О.Євенок
Житомир -2019 (Об’єм – 124 стор.)
(Наклад – 120 прим.)
Десь читав, що критика має два піджанри – пре-критика і пост-критика.
Пре-критику пишуть ще до того, як книга вийшла. Така рецензія є актуальною і тому має бути швидкою, оперативною. Вона має розрекламувати чи порекомендувати майбутню книгу, познайомити з нею потенційного читача, зацікавити його. Пре-критика не обов’язково мусить бути хвалебною. Пам’ятаю, як в семидесятих роках минулого століття (ох, який же я старий) у всіх тодішніх ЗМІ писалося і говорилося: «Солженицына мы не читали, но глубоко осуждаем!», після чого кожен намагався прочитати самвидавський «Архипелаг ГУЛАГ» на напівпрозорих цигаркових листках з машинописним текстом з нерозбірливим примітивним шрифтом.
Пост-критика передбачає розгляд твору вже після його публікації. Це критичний відгук, що містить аналіз і оцінку. Обговорення може тривати без поспіху, розбір проводиться з різних кутів зору з опорою на критичні літературознавчі канони. Пост-критика не завжди має бути розгромною і вбивчою. Більшість людей сприймає слово «критика» як засудження, лайку. Але критика може бути доброзичливою: не штовхати або калічити письменницьке самолюбство, а навпаки – покращувати, мотивувати автора.
Пропоную свою невеличку рецензію, що писалася ще пів-року тому, як пре-критика, але може бути і пост-критикою гарно зробленої книги «Дикі маки». Це збірка віршів чудового поета Леоніда Лугового.
--------------
«В висотах не відшукуючи слави»
На сайті «Клуб Поезії» Леонід Луговий відомий під ніком Новоградець.
Перш за все я звернув увагу на досконале володіння цим автором поетичною технікою. В відчутті ритміки, дотриманні римування, розумінні матеріалу ─ видно руку майстра.
В першому ж наугад вибраному вірші моє око вихопило цю строфу:
Густіють, повзуть таємниче
Молочні тумани з боліт,
І манить, знайти себе кличе
Ніким ще не бачений цвіт.
(«Цвіт папороті»)
Гарно! За один вечір перечитав всі вірші Леоніда Лугового. А потім деякі перечитував знов і знов.
Кожен вірш Леоніда Лугового, сприймається як епізод з історії його життя. Всі епізоди-вірші чимось подібні, чимось різні. Різняться вони тематично і жанрово. В Леоніда Лугового є громадянська і воєнна, пейзажна і любовна
лірика, патріотичні і філософські вірші, присвяти людям і вірші про тварин.
Ось строфа із вірша воєнної лірики:
Ми знаємо - чиїсь погаснуть зорі,
Не кожен з нас повернеться з війни,
І знає ворог - смерть блукає поряд,
Коли у нас заводять двигуни.
(«26-й артбригаді»)
А як зримо змальовано пейзаж в цих рядках:
Піднявся над обрієм місяць,
Синіє уже далечінь,
В вечірньому стихлому лісі
Лягає під соснами тінь.
(«Цвіт папороті»)
А ось в одній строфі мікст опису пейзажу і лірики кохання:
Хай вечір у хмарах, і ти без прикрас,
Але все так само, все знову для нас:
Та сама полянка, той самий струмок
І знову з багаття куриться димок.
(«Полянка»)
Споріднює всі вірші поета особливий авторський погляд, основний акцент якого робиться на передаванні емоційних станів. (А що є Поезія, як не ліричне висловлювання від першої особи?) При цьому автор нікого не наслідує. В нього свій особливий почерк. Потік почуттів, складні емоційні переживання, невловимі стани ліричного героя, автор може відтворювати навіть без означення мотивів і причин. Таку лірику часто називають сугестивною.
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, які для вас світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір,
Між інших, іменитих і яскравих.
(«Коли в нічному небі догорить»)
Кожен з сучасних авторів як уміє висловлює всеохопну тугу буття, пояснює її різними причинами, називає різними іменами і шукає різних шляхів її
компенсації. В Леоніда Лугового цю тугу я відчуваю в віршах про необ’явлену російсько-українську війну, яка триває вже котрий рік.
Тепер не нам цвітуть каштани -
Ми полягли у тій війні.
І лиш пташиними клинами
Летим над вами навесні.
(«Не нам розквітнули каштани…»)
Деякі вірші Леоніда Лугового своїм трагізмом вражають до сліз, до болю:
Чекай - і я буду тихенько ночами
Приходити в сни крізь тумани і сніг,
Тоді, під Луганськом, любов твою, мамо,
Снаряд відібрати осколком не зміг.
(«Я чую твій голос»)
Ментальний, психічний, фізичний досвіди проходять через поета, як через фільтр і виливаються в поезію.
Змінилась курява болотом
І не один ліг побратим,
І ротний, списаний трьохсотим,
Давно замінений новим.
А за сніжинками, на фото,
Спостерігає в бліндажі
Мала улюблениця роти,
На вогневому рубежі.
(«Фото»)
покаліптичні мотиви звучать без надриву, хоч і з вистражданим, якимось стоїчним трагізмом».
Вже відбито ворожі атаки,
Вже на схід розміновано шлях -
І цвітуть над окопами маки
На притихлих, південних полях.
Червоніють, шумлять пелюстками,
Над травою здіймаються ввись
Там, де смерть пронеслася вогнями,
Там, де кров пролилася колись.
(«Червоні маки»)
Вірші Леоніда Лугового воєнної тематики ─ як спалахи болю, як крик душі, як протест проти несправедливості і жорстокості життя.
Могил безіменних і трун перед строєм
Достатньо принесла війна,
Та тільки твою похоронну героя
Писати не зміг старшина.
Ти там, десь далеко, була ще живою
На правому схилі Дніпра
І навіть ще котик домашній з тобою
Погратись хотів, медсестра.
А тут вже бійці відвернулись похмуро -
Бувалі не викажуть сліз,
Лиш поруч зі шляхом, від вибуху ПТУРа,
Посипався іній з беріз.
(«Сабіні Галицькій»)
Поезія Леоніда Лугового проста в сприйнятті. Вона не обтяжена вичурними літературними прийомами, не блудить в чагарях вторинних смислових значень, не хизується естетичною ускладненістю і зашифрованою образністю. Але в цьому її і найбільша цінність, бо вона торкається серця кожного.
----------------
25.04.19
Євмен Бардаков
Вітаю! Гарні вірші, змістовна рецензія! Як важливо підтримка, порозуміння, увага, пошана в колі творчих людей, які в свої поєтичні рядки вкладають душу! Творчих успіхів, натхнення!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я казала, що поезія твоя, Льоню, справжня. Ніби сам був на фронті, ніби сам усе пережив - так пишеш. Тож вітаю з ще однією перемогою і популярністю. Прохання: писати частіше. Привіт з Житомирщини, земляче
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую ,за оцінку творчості пана Лугового.Творчість,Леоніда Лугового торкається душі.Мені дана честь ,ближче познайомитись з автором.Передав ,книжку із спільною працею пані Ольги Калини .Книжка ,називається"Конвалії".Із задоволенням перечитую.Це Дві різні особистості. А тема, одна -Любов до України, її життя, і біль народу.Описують, сьогодення, про війну.Двох авторів ,я відчуваю переживання у кожному слові.Дякую ,за їхню творчість.А вам за хорошу оцінку.Ось один з вірша Лугового "Далеко за морем ".Далеко за морем ,де в золоті осінь
Іде по краях лісових.Над озером вітер тумани розносить і дому батьківського дим. Я вітаю,з сонячної Європи за океаном пана Лугового .Здоров'я,і високих злетів у творчості.Дякую.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за коротку і ємку рецензію на книгу "Конвалії" і гарні віршовані рядки. Ви чудовий критик!
У вас на всі збірнки хвалебна критика, це добре, вона спонукає автора для подальшої творчості, не дає найменшого шансу замикатися у собі, і вагатися у тому, чи потрібне комусь його ремесло. Потрібне, пишете ви і ви - праві. Дякую, пане Вікторе...
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячний за добре слово! Нищівну, руйнівну критику написати дуже легко навіть на класиків. Набагато цікавіше побачити щось величне в буденному, щось гарне в словах рядового поета.
Що тут скажеш? Талант – він, як правило, багатогранний. Чудовий відгук-аналіз щирої, емоційної та глибокої поезії, написаної Майстром.
Пане Леоніде, прийми мої вітання!
Пане Вікторе, з щирою повагою знімаю капелюха. Пишаюся нашими талановитими людьми. Успіхів обом!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякуємо, Світлано Степанівна! Художній твір - це рефлексія на світ, а критика - то рефлексія на твір. А Ваш теплий відгук - то рефлексія на мої критичні вправи. Будьмо!
Чудова передмова!
Що то за край такий - Житомирщина? Люди там вирощують жито і плекають мир? Там, мабуть не така вода, як у нас, і інакше повітря - бо у них дуже багато творчих людей, особливо поетів!
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Блискуче Ви визначили морфологію слова Житомир. Мабуть, так воно і є. Та творчих людей в Україні кругом чимало. Натхнення Вам!
Щиро вдячний Вам, пане Вікторе! 
І я казала, що поезія твоя, Льоню, справжня. Ніби сам був на фронті, ніби сам усе пережив - так пишеш. Тож вітаю з ще однією перемогою і популярністю. Прохання: писати частіше. Привіт з Житомирщини, земляче 
