Можливо, ще зустріну я тебе,
І розповім, як я тебе чекала.
Я вірю в те, що доля нас зведе,
Але не біля цього вже вокзалу.
Тебе шукатиму очима серед всіх,
Можливо, десь почую я твій голос.
А ти прийти чомусь так і не зміг,
Щоб припинити у душі цей хаос.
Іду повільно і дивлюсь уважно,
Неначе він! Та ні - помилка знов.
А на душі так боляче й тривожно.
Уже не вірю... поїзд відійшов.
А, може, мене просто не знайшов...
А я була так близько, навіть рядом.
Я вірю, десь зустрінемось ми знов,
Так просто, на хвилинку мимоходом...
Нехай любов завжди живе в душі
Теплом своїм Вам серце зігріває!
Гарно та зворушливо, дорога Надюшко!
Натхнення Вам і високих творчих злетів та радісних щасливих днів!