Туман в покосах загубив бриля
І в росах заросив свою свитину,
На трави розіславши скатертину,
Не спав до ранку - слухав солов'я.
А вранці жайвір небо розбудив,
Ще луг переміряв лелека, кроком,
Зозуля закувала десь під боком,
Проміння ранок пив і не п'янів.
Бриніла мов струна небесна синь,
П'янкими пахло літо полинами,
Вміло вплітало щастя між квітками,
Щасливий той, хто цей вінок носив.
Блукало щастя на його стежках,
І не питало, як знайти дорогу,
Стояло літо - сповідалось Богу,
І чув Господь цю сповідь в небесах.
Галина Грицина.
Щиро дякую.
Неймовірно!! 
Прекрасно!!! Зачарований Вашою поезією. 
