Любов Грищенко «Барви надвечір’я»ВіршіВидавець ТОВ «Домінант»
Мена – 2020
Об’єм – 92 стор.
Тираж – 100 прим.
Яка гарна метафора - порівняти похилий, літній вік людини з надвечір’ям. Читаючи збірочку віршів Любові Грищенко «Барви надвечір’я», паралельно думалось про таке.
У сучасному світі значна частина громадян пенсійного віку живе активним життям. Подорожує, бере участь у громадських організаціях, займається наукою, мистецтвом, чи навіть політикою.
Є і в Україні, так звані, «віп-пенсіонери», які мають «персональні», непомірно високі пенсії в десятки разів вищі ніж у решти. Ці щасливчики забезпечені не тільки хлібом насущним, а і змогою лікуватися в дорогих клініках й зміцнювати здоров’я на курортах, можуть подорожувати по країні і за її межами не гірше ніж їх закордонні ровесники.
А що ж звичайні українські пенсіонери? Які «забаганки» вони можуть собі дозволити? Чи ознакою «життя після життя» пенсіонера є знаменита і невтішна тріада: роздуми над минулим, скарги на дійсність і страх перед майбутнім?
Всі по-різному використовують вільний час. Хтось поринає в читання книг, інші полюбляють їздити на дачу чи длубатись на присадибному городі. Багато пенсіонерів намагаються розвантажити дітей, займаючись вихованням онуків. Хтось випробовує на собі оздоровчі рецепти з відривних календарів чи сумнівних газеток типу «Бабушка».
Та є ще один спосіб не сумувати на пенсії – це творчість. Саме творчість допомагає багатьом повноцінно жити. Вона рятує від нудьги і дозволяє забувати про проблеми зі здоров’ям.
Любов Грищенко і до виходу на пенсію іноді складала вірші. Але по-справжньому взялася за перо, коли з’явився, нарешті, вільний час. Вона вже видала дві віршовані збірочки – «Словом засіяна нива життя» та цю, яку я читаю - «Барви надвечір’я». Окрім того Любов Степанівна була одним з ініціаторів створення і активним учасником творчого клубу «Перлина». Клуб об’єднав художників, музикантів, поетів, письменників, журналістів, творчих однодумців Корюківщини, що на Чернігівщині. Налічує він близько 20 осіб, переважно людей пенсійного віку. Діє вже три роки на базі Корюківського історичного музею. Як підсумок роботи було надруковано літературно-мистецький альманах «До мене завітала муза», що об’єднав у собі літературні доробки учасників клубу. Це приклад того, що не завжди провінція позначена печаттю відчаю і безнадії. В прибитих нестатками селах і містечках теж може відбуватися адекватне творче життя.
----------
Вірші в збірці «Барви надвечір’я» Любові Грищенко розміщено в п’яти розділах.
Перший – « В полоні літ» - це ностальгійні спогади про дитинство і юність, споглядання життя з висоти прожитих літ.
«Заховала іще я одну свою осінь
У альбом де всі фото моєї сім’ї.
Стало важче нести вкриті інієм коси,
Посумнішали думи і мрії мої.»
«Ще одна осінь»(стор.19)*
Другий розділ – «Душею і серцем» - містить роздуми про сьогодення, занепокоєння з приводу занепаду українського села.
«А де ж нам заспівають солов’ї?
Де мати буде доню виглядати,
І де свою корівку попасе?
Подумайте! Найлегше все продати,
Та як придбати потім це усе?!»
«Земля»(стор.28)
Розділ «Люблю і пам’ятаю» - це вірші-присвяти рідним і близьким.
«Немає мами… Я сама бабуся,
Чекаю знов онуків на гостину,
І щоб не плакать, згадую, сміюся
Та кутаюсь у мамину хустину.»
«Мамі» (стор.54)
В циклі «Пахощі землі» - представлено пейзажну лірику.
«Травневий дощ запах уранці літом,
Грім обізвався й далі покотивсь.
Калина покивала білим цвітом,
І день новий весняний народивсь.»
«Весняний ранок»(стор.69)
Розділ «Посміхніться» знайомить нас з жартівливими віршами і гуморесками в народному стилі.
----------
Одна з переваг зрілого віку знаходить своє вираження в тому, що форма і вид зайнятості вибираються самою людиною. Головне – донести до періоду «пізньої дорослості» це бажання - вибирати, а форма і характер зайнятості мають другорядне значення і можуть бути самими різними. Похилий вік може виявитися найприємнішим періодом, якщо завідомо притримуватися певних правил: слідкувати за здоров’ям протягом всього життя; мати улюблену справу; зберігати оптимістичну налаштованість; бути внутрішньо незалежним від інших та розвивати творчу активність.
Як казали древні мудреці: «Уміти тішитися прожитим означає жити двічі». Тож треба намагатись жити довго, творити і радіти життю. Таке мені думалось, читаючи збірочку віршів Любові Грищенко «Барви надвечір’я».
-----------
*– в дужках номер сторінки в збірці і назва вірша.
Євмен Барадаков
21.06.21
Читаю Вашу статтю, п. Вікторе, і не знаю, ким Ви є більше: поетом, критиком-аналітиком, композитором чи лікарем. Усе Вам удається! Щойно отримала і я нову свою збірочку "До волі". Може, переглянете? Якщо так, то поетичною поштою скиньте будь ласка мені свою адресу, чи , може кимось передати для Вас? Дякую.
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Ганно, за компліменти! З великим інтересом прочитав би Вашу нову збірочку. Адресу свою залишу тут на пошті.
