Вишивала мати рушника для сина,
Доки він далеко , б'ється за Вкраїну,
День-у-день нитками більше прикрашає,
Колискову давню серцю все співає.
Хвилину за хвилиною зростало там від хрестика ,
Червоні маки й сині мов небо в ряд волошки ,
В думках згада щоразу, як змалку любо пестила,
Любов'ю душу гріла рідненького синочка.
Як перший раз в житті до серця пригортала,
Зростав на славу мамі, міцним ставав удало,
Та швидко промайнуло дитинство золотисте ,
Забрали на війноньку, всередині щось тисне.
Багато пам'ять спогадів щоранку шле завзято,
Сльозами очі криються, самотність тільки в хаті,
Але у серці віра сильніша за страждання,
Що скоро закінчаться всі болісні зітхання.
Минали пори року, минуло скільки часу ,
Ставав рушник все більше схожий на окрасу,
У ньому вся надія, любов та материнська,
Щоб оберегом вірним був сину від насильства.
Допоки голка нитку крізь себе простягала ,
На Сході кров козацьку за волю проливали ,
Позаду скільки років жорстокого знущання,
Попереду ж зростає перемогти бажання.
І ось весна настала , рушник таки готовий ,
Заслала мати ліжко свого вона героя ,
Аж дивиться на ганку стоїть її дитина ,
Нарешті стала вільною козацька Україна.
Прийшов живим додому, щаслива мати з сином,
Розквітла і калина яскраво по-під тином ,
Висить рушник у квітах ,усіх оберігає ,
Нехай усі страждання скоріше забувають .
ID:
921519
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 06.08.2021 16:38:00
© дата внесення змiн: 06.08.2021 22:57:24
автор: Вікторія Павлюк
Вкажіть причину вашої скарги
|
