Фото Юрия Уральського
У юморине использован текст песни Юрия Уральского и Николая Расторгуева.
ПЕРЕВОД С http://fabulae.ru/prose_b.php?id=63500
За вікном темніє. 08-10-2013р(дата початку написання тексту).
Віра сидить перед комп*ютером.
Влаштувала зустріч однокласників.
Вирішила порадувати друзів собою.
До кімнати увійшла Мама, лягла на софу і щось у руках тримає.
Віра з цікавістю подивилася на неї і запитала:
- Мама, а що трапилось? Листоноша знову вам щось написала?
Мама з любов*ю подивилася на якісь картинки у руках і сказала:
- Доню, не заздрь, мамі, це погано!
То Червоний Кепель своє мені фото прислав.
Такий гарний, дивись і батько його поруч стоЇть.
А дїйсно на Сашка Реву схожий, але вже посивів і сморшкуватий.
Доню, а ти Сашкові вже казала, про цю твою пригоду?
Віра встала і підійшла до вікна, відкрила його і виглянула, щоб перевірити погодні умови.
Потім повернулася до Мами і сказала:
- Мамо, той Рева мене вже дістав.
Чому?
Хоче з Вовком познаьомитись.
Він з Батрутдіновим усю камеді команду у Париж їхати кличе.
Мартиросян говорить, что грошей мало на цю гулянку.
Ось, як Сліпаков привезе Горохову радість і вони пару трійку вечорів знімуть, тоді можна і у Париж летіти.
Мама з занепокоєнням поцікавилася у Віри:
- Доню, а як там цей... як ... його... Сніжок-Воля?
Він що не хоче признаватись, что був у Листоноші?
Квитки затиснув... а, мені так обіцяв рандеву у Сочі.
Віра знову сіла біля комп*ютера і посміхаючись відповіла:
- Мамо, цей Воля там у Камеді перший брехун.
Спочатку відмовляв мене йти заміж за Кепеля, а потім вмовляв з ним на гастролі їхати.
А, потім побачив Ксанку Чехову і про все забув.
Ходив за нею, як кіт мартівский.
Та ну його... У мене і без нього клопіту вистачає.
Мама лягла зручніше у Віри на канапі і запитала її:
- Доню, а чого ми не їдемо до Олігархів?
Там жінки нас чекають, Клара який раз дзвонить, нагадувала тобі про щось.
Я не зрозуміла, що їй треба привезти.
Ти не знаєшь, що вона хоче?
Віра, коли про це почула, стала сміятися:
- Мамо, ця Клара вже мене дістала.
Прохає привезті турецький пінюар.
Піде до лісу, де живуть Сашко і Валерка, у гості з перевіркою.
Все мріє перевірити, чим же вони відризняются.
Я уявляю обличя ціх братів, коли вона прийде у цьому пінюаре.
Віра задумливо подивилася у вікно і промовила:
- Мамо, а може ви підете та зварите кави?
А, я подзоню, та щось замовлю: можна піцу і ще щось...(вона запитально подивилася на Маму).
Мама спритно піднялася і потьопала на кухню.
Там вона, видно заварюючи каву, придумала, що хоче смачненького, по-цьому крикнула звідти:
-Мені замов піцу з грибами і ковбасою... Так, і ще Київський торт.
Ти, будешь?
Якщо ні, то мені більше дістанеться.
Коли Віра почула про це, то обурилася:
- Мамо, як це я і не хочу.
Ви, таку дурню більшь ніколи не кажіть.
А, то ще хтось почує і скаже, что я Київ не люблю. (Кричить на увесь голос. Напевно, щоб сусіди почули.)
Я його люблю і просто не можу без нього жіти, і померти хочу тільке тут!
Чуєте?
Але довго чекати прийдеться, Я помираті не збираюсь!
До кімнати вбігає Мама.
- Доню, ти чого так кричишь? Я вже кави звара, зараз принесу.
Віра спокійно подивилася на Маму і сказала, що просто голос перевіряє.
Скоро на концерт потрібно збиратися.
І взагалі, пора і кави попити, зараз замовлення привезуть.
Тільки вона це сказала, як у двері подзвонили.
- От бачете, Мамо, як мене люблять, вже і замовлення привезли.
Ну, чого стоїте?
Ідіть приймайте свою ковбасу з грибами, тільке потім не шкодуйте, что живіть болить.
Мама пішла відчиняти двері.
Віра у цей час задумливо дивилася у вікно.
Несподівано на усю квартиру заспівав чоловічий голос.
У кімнату вбігла Мама і перелякано прошепотіла:
-Доню, він повернувся...
Віра здивовано подивилася на маму і на двері. Там стояв Юра Уральський і співав, дивлячись на Віру:
Здорово Вера! Не уж то не узнала?
Ну отворяй быстрей али не ждешь уже?
Мои седины не позорь, давай впускай и не мозоль
Да ты ж по жизни ходишь дома в неглиже.
Віра хмуро глянула на несподіваного гостя і відповіла...
-Я чогось не зрозуміла... Юрій, я звичайно у молодості ходила у негліже і зараз буває з мамою ходимо топліс(мама згідно кивнула головою), але яким вітром тебе надмухало у моє житло?
Юрій радісно продовжив свою пісню:
Откуда я? Да ветром занесло.
А то не знаешь, как десять намотали?
А ты ей Богу, Верка, западло
В суд не пришла, когда я был в печали.
Віра різко встала і похмуро сказала(мама злякано присіла на канапу, від гріха подалі.
Вона добре пам;ятала, як Віра бува грішна у метанні тарілок і чашок):
-Значиться до суду не прийшла?
А хто тебе прохав не йти по серед ночі?
Хто прохав залишитись до ранку?
Ти мені що тоді відповів?
Друзі - це святе!
Обіцанки треба виконувати)))
Виконав?
І як багато друзів на суд прийшло?
Гість притулився до дверей і сумно продовжив свої страждання співати:
А я писал, ответа ждал. Я сердцем верил, верил я душой,
Что ты одна у меня... и я один... И будем вместе мы с тобой.
Как жизнь дорогая у тебя? Скрывать не стану, мне писали,
Что ты мента себе нашла, что мол любовь больша была.
Так разольем немного правда, чтоб все знали.
Претензії з приводу мента - коханця, Віру вивели з спокійного стану.
Вона набравши повітря у свої такі круті легені, відповіла співаючому страждальцеві:
- Я чогось не зрозуміла... це про якого мента?
Про твого дядька Григорія?
Цеж вин обіцяв мені, шо тебе відпустять під заставу.
Я йому усі свої коштовності віддала.
А після суду хотіла забрати, бо він заставу не заплатив, а усе собі забрав.
Ось тоді він і придумав цю казку про уявного мого залицяльника.
Так що іди до ньго і разбирайся з ним)).
А, я ж забула, що його вбили на завданні.
Ну і чого тоді прийшов?
Юрій махнув сумно рукою і проспівав:
Зачем зашел? Да есть причина у меня.
Умчались годы, как корабли надежды.
Вот только начал я сидеть, стал больше грустных песен петь,
А в остальном остался я, как прежде.
А я писал, ответа ждал
Я сердцем верил, верил я душой,
Что ты одна у меня и я один
И будем вместе мы с тобой.
Вот только начал я сидеть,
Стал больше грустных песен петь,
А в остальном остался, как прежде.
Мне интересно слушать и молчать.
Я там твой голос часто вспоминал.
Пришел мой час и я с тобой, а ты балуешь красотой,
Как финский нож, который я с собою взял.
Після фрази про фінський ніж, Мама впала на софу і закрила очі, щоб не бачити майбутнього кровопролиття.
Віра випрямила свою спину і бліднучи, стала наближатися до Юрія.
Її порядком дістала ця ситуація... її лякати?
Та ніколи у житті!
Вона похмуро подивилася на гостя, а він спокійно продовжив:
Да не бледней, я не со зла!
Перекипело все и превратилось в пар.
Зашел я просто посмотреть в твои глаза.
Бесстыжие, как ночь дешевых шмар.
А я писал, ответа ждал
Я сердцем верил, верил я душой,
Что ты одна у меня и я один
И будем вместе мы с тобой.
Не встиг гість доспівати пісню, як у двері знову подзвонили.
Мама прошепотіла, що це напевно піццу привезли, але їй щось їсти пере хотілося, але двері таки пішла відкрити.
Через хвилину вона повернулася з криками, що другий появився і це її не радує.
Віра здивовано подивилася на двері і побачила Миколу Расторгуєва.
Він теж співав пісню про Віру, але свою власну.
Хочешь клин журавлей в небе русских полей
Или солнце аллей, подарю тебе, Верка, на память
Или хочешь закат, а нет, лучше - зарю
Просто так, наугад, подарю тебе Верка, на память.
Что прошло, то прошло, ничего не исправить
Но на сердце светло, что мы вместе пока ведь.
Припев:
И пока наших песен река убегает волнами
И пока я вдали от тебя по дорогам пылю
Только знай берега наших встреч, всё равно они с нами
Только знай, что тебя я люблю, понимаешь, люблю.
За твою красоту по округе в саду
Всю сирень уведу, подарю тебе, Верка, на память
А когда всё не так и душа вся в бинтах
В моих битвах, боях я шепчу имя: Верка, губами.
Прикоснусь я к тебе, улыбнёшься наверно
А на сердце светло, ведь со мной моя Вера.
Поява другого екс улюбленого, повалило Віру у шок.
Мама сиділа на канапі і молилася Богу.
Віра розсерджено заговорила до Колі:
-Ну, а тебе які чорти приперли?
Я тобі ще на Євробаченні казала, щоб забув про мене.
Ну випили ми на брудершафт, пошуткували і усе.
Не хочу я співати у твоєму гурті.
А своїм хлопакам передай, что цицьки у мене справжні і хай більшь їх не колють голками, обіймаючи, а то я теж вколю шилом між ніг.
Зрозумів?
Потім повернулася до Юрка і йому крикнула:
-Ну і чого було пертиси через стілько років до мене?
Мамо))... вона подивилася на маму... а пішли подзвонимо Листоноші.
Я щось так за жінками скучила.
Мама не довго думаючи, спритно піднялася і потьопала за Вірою на кухню, дзвонити Листоноші.
P.S
Через п;ять хвилин у двері подзвонили.
Два гостя відкрили двері і побачили доставщика піцци.
Вони заплатили за дві порції і понесли на кухню.
Там з подивом виявили, що Віри і мами немає.
На столі лежав лист...
Хлопці, не шукайте.
Все одне не знайдете.
Смакуйте піццу на здоров`я.
Прощавайте.
Віра і Мама.
Де Віра?
Так до мене у Навколо Сміху телепортувалася.
Хлопці?
Сидять з аппетитом їдять піццу і сміються з цієї пригоди.
І мені пора.
Поки.
Листоноша-Пісьмоносіца.
05.06.2014 дата закінчення написання гуморини.
переведён июнь 2016
продовження у http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921648
Фото Миколи Расторгуєва
ID:
921645
ТИП: Проза
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Гумористичний
ВИД ТВОРУ: Мініатюра
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 08.08.2021 06:19:09
© дата внесення змiн: 08.08.2021 06:40:58
автор: Pismonosiza
Вкажіть причину вашої скарги
|
