Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Віктор Ох: ОХ (V) - ВІРШ

logo
Віктор Ох: ОХ (V) - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ОХ (V)

		(Завіршована українська народна казка "ОХ")
В далекому 1995 році завіршував для сина 4 українські народні казки. Лише зараз в "Студії ОХ" начитали їх, як аудіокнигу. Це одна з них. Можна поcлухати -


В старі часи, колись давно Не як тепер усе було. Нема нічого вже того. І люди вже не ті... Весь світ якийсь став не такий: Чудний, лихий,і, навіть, злий. А був раніше чарівний. його не вернеш. Ні. Тепер про ту старовину Хіба що казку розкажу. Чи вірити всьому тому ріша хай всяк самий. 1 Так от, Колись в однім селі Якийсь убогий чоловік Жив помалесеньку собі, Ще й добру мав жону. Та й сина мав він одного, Хоч зовсім не радів з того, Бо син був трохи "не того", Не при своїм умі: Сидів на печі без штанів, Не бравсь нізащо, крім гульні, Як те курча грібсь у землі, Хоч мав вже двадцять літ. 2 - Що, з нашим - хлопцем нам робить, Чи бить його, чи може вчить, В науку у яку зводить, Хоча б он у кравці?- У жінки чоловік пита. Та в відповідь лише зітха. і недотепу до кравця Повів татусь учить. Та ось проходить пара днів. Навчатись хлопець не схотів, Прийшов назад. Його вхопив Знов батько - й до шевця… А потім і від коваля. Куди б не йшли, звідусіля тікав. Всіх обходив Так батько й каже: - Заберу Оце ледащо й відведу В другу країну мо’ яку. Не верне ж здалека?! 3 Зібрались в путь вони. Пішли. Коли в дрімучий ліс зайшли, Якийсь горілий пень знайшли. - Ох! Сяду посиджу́, Бо вже втомивсь. Усе болить,- Сказав тут батько. І в цю мить Уже дідок чудний стоїть: - Навіщо звав, кажи? В дідка зелена борода, Сам зморшкуватий. Дивина! Злякався дядько - відступа: - Та що ти! Схаменись! Чого до мене причепивсь?! - Позвав ти "Ох"- і я явивсь, - Я "ох" сказав, бо утомивсь! - Ох - це моє ім'я, 4 - Куди йдете?- пита дідок. - Та бачиш, в мене є синок, Такий ледачий, що й ціпок Уже на нім побив. А толку з нього все нема, і тями вчитися кат'ма. Болить вже в мене голова від клопоту й думок. - Віддай синка свого тоді В науку, в найми ти мені, Лиш при умові при одній, Коли назад прийдеш За ним, щоб через рік забрать, То мусиш ти його впізнать. А ні - прийдеться залишать Синка на рік іще. Говорить батько: Що ж, бери! 5 Потисли руки тут вони. Як могорич весь розпили, Тоді лиш розійшлись. Додому батько повернув, А Ох хлопчину потягнув В підземне царство, у пітьму. Та той і не журивсь. Усе зелене мав той Ох: Ворота, стайню, дім і льох. Були зелені, наче мох, і донька, і жона. За стіл Ох хлопця посадив, Обідом добрим накормив. А потім в двір його повів, Колоть звелів дрова. Та тільки Ох десь відхиливсь, На дровах хлопець примостивсь, Своєю свиткою накривсь, і скоро міцно спав. Коли хазяїн повернувсь – На хлопця сплячого наткнувсь, У бороду собі всміхнувсь, і запалив дрова. 6 Згоріли й наймит, і дрова А Ох щось в попелі шука. Жарина тут якась одна Пригля́нулась йому. Ох - майстер був усяких див. Він чимсь жарину окропив і хлопця з неї відтворив. Той кращим став ніж був. Дає тепер наказ Ох знов, Щоб нарубав побільше дров. Та наймит трошки поколов, Заліз на дрова й спить. Вогонь Ох знову запалив... На попелі щось ворожив. З жарини хлопця оживив і знов послав служить. 7 Було так декілька разів. За кожним разом той жвавів, Багато чого вже умів і гарний став козак, Моторний, миттю все робив. його Ох, навіть, полюбив. Чимало в хлопця знань вложив. Отож за просто так віддать він учня не хотів. Тому, як рік пройшов, він стрів його татуся і повів, Нагадуючи всяк Про їх домовленість. Бреде татусь за Охом мовчки; йде, надіючись, що повезе. Насипав Ох зернин і повелів півнів пригнать. Ті просо взялися клювать. Не може батько розпізнать Де ж серед них там син. Зітхнув він гірко і пішов. Свою дитину не знайшов. 8 А хлопець труднощі боров, Усе як слід вивчав. Тепер вже вмів він і гадать, і ворожить, і чарувать. Став наймит все на світі знать, відмінно чаклував. Минає рік. І батько знов У царство Охове прийшов. Скучав за сином - рідна ж кров, Ох ввічливий був з ним. На цей раз вивів баранів. Як глянув батько - посмутнів, Пізнать бо ж сина не зумів, і знов пішов ні з чим. 9 А в молодого козака Вже добра виучка була. Він перевершив чаклуна! Тому Ох не волів його від себе відпускать і думав: "Добрий буде зять!", Бо планував доньку віддать, Про внуків говорив. 10 Хоч хлопець вдячний був за все Своєму вчителя, але Очікував, що забере Уже його татусь, і залишаться в чаклунів Вже більше наймит не хотів. Женитись теж він не горів – "За цим, мов’, не женусь!" Насправді ж Охова дочка, Хоч і вродлива, і струнка, Але ж зелена, як трава! Не люба, от і все. 11 І знов на третій рік побрів До Оха батько. Та й зустрів Під лісом діда і завів Розмову з ним про те, Що сина йде він визволять Від Оха; Що не зміг забрать вже двічі. І тепер не знать Чи вдасться йому це. 12 - Я Оха знаю, як ніхто, Мій опонент він вже давно, – говорить дід. – Тобі його Не вдасться обхитрить. Тому мою підказку ти Повинен використати. На цей раз будуть голуби В його дворі сидіть. Вони клюватимуть зерно. Лише голубиня одно Своє скубтиме пір'ячко. Його щоб і обрав, Бо то і буде твій синок, – Так дядька научав дідок. 13 От батько всівся на пеньок. - Оx! – Оха він позвав… Чи випадково, а чи ні У лісовій стрівсь гущині Той дід, але все в точності Було, як він сказав. До себе батька Ох привів. Сипнув зерна. І голубів Чималий гурт враз прилетів, Та зерно те клював. - Що ж, пізнавай де син тут твій; Як не вгадаєш – буде мій... – Ох показав на голубів. Багацько ж їх було! Тут батько придивляться став. Один з них зерно не клював – Під грушею собі стояв. Тож вибрав він його, - На цей раз ти уже вгадав, - Зітхнувши гірко Ох сказав, і голуба розчаклував Назад у юнака. Татусь синочка обійняв, В обидві щоки цілував і Оху гарно дякував За те, що вчив синка. 14 Ідуть додому батько й син. Син розповів, що було з ним, А батько, як бідує він. - Як жить тепер будем? Ти грошей теж не заробив,- Зі смутком батько говорив. - Зате у Оха різних див Навчивсь я. Заживем! Ось, знаю, стрінем ми панів, Що пустять на лисиць хортів. Я б обдурити їх зумів – Прикинусь сам хортом, Лисицю дожену за мить... Як захотять хорта купить, Не здумай ти мене вступить Менш ніж рублів за сто. Та тільки ж продавай мене Без ретязя. 15 І скоро вже Лисицю чути, як жене Ватага гончих псів. Хлопчина швидко хортом став і враз лисицю наздогнав. Один пан дядьку тут сказав: - Продай хорта мені. - Хай буде так Продам його Без ретязя рублів за сто. - Не треба ретязя твого, У мене свій якраз,- Пан радий, що хорта купив. Та лиш на гони відпустив, Той так нікого й не ловив – Утік й став хлопцем враз. 16 - Тепер хазяйство зможем ми Вже невеличке завести. Та мало грошей цих, щоби По-людськи нам зажить. Син батькові сказав на це: - Ми грошей роздобудем ще. На перепелів чую йде Гонитва в цюю мить. Зроблюся соколом нехай. Ти пану мене продавай Без шапочки. І не вступай! Торгуйся більш!- звелів, і тут вже соколом літав, У небі високо кружляв. Як пан це вгледів, то вручав За нього сто рублів. - Сто п'ятдесят мені давай і сокола ти забирай, Та шапочку лиш залишай! Пан гаманця знайшов: - Що ж, забирай ти гроші ці, А шапочку залиш собі. Пошию я йому з парчі,- Взяв сокола й пішов. 17 Та тільки він його пустив, Як той і сліду не лишив – Пропав. - Ну? Скільки заробив?- Пита син в татуся. - Тепер нам хоч і на парад! Ми маєм двісті п'ятдесят і купим огород і сад! Радіє аж душа! Обидва раді. Каже син: - Зайдем на ярмарок один, і там за декілька годин Щоб ще багатшим став. На ярмарок як попадем, на цей раз стану я конем. Без недоуздка ти мене Дивися, щоб віддав. 18 Перетворився він в коня. На місці й хвилі не ґуля, Копитом землю ковиря. Стрибав і сторч ставав. Зійшлось багато покупців. Дають п'ятсот, шістсот рублів. Та так, як син йому звелів, Щоб ціну набавляв, Усе так батько і робив – За нього тисячу просив, і хвилювання трохи збив. 19 Один лиш покупець Усе ніяк не відступав, Уже і тисячу давав. Одного ока він не мав Цей циган-молодець. Але він все наполягав, Коня й уздечку щоб давав. "Без неї ж бо’ ніхто, мовляв, Не буде брать коня!" Рукою батько тут махнув, Подумав: «за таку ціну Віддам коня хутчій йому і хода, звідсіля! Хай з недоуздком забира. Три гривні тій узді ціна." В кишеню грошики хова і з ярмарку іде. 20 А циган за уздечку взяв Коня, по морді поплескав. Коли ж його він осідлав – Той кінь як понесе, Бо це не циган був, а Ох. Отож - летять вони удвох... Гасали де лиш знає Бог. Та Ох не відпускав. Коня добряче утомив. Та потім сіном накормив, Взяв за уздечку і повів До річки напувать. Кінь до води нагнувсь, і тут Раптово вислизнув із рук, Зробився окунем і плюх – До дна, в траву, убік. 21 Себе Ох щукою зробив – Чимдуж за окунем поплив. Його він мало не вхопив – Та окунь все ж утік. А щука от-от дожене, і вчитель учня забере. Тут глядь - білизну хтось пере. Туди і поверта. Став з риби перстнем золотим, Упав поміж пранням отим. Аж праля потяглась за ним ( А це була княжна ). Щуцяра мимо пропливла, Зубами клацнула зі зла. А перстня панна молода Додому принесла. 22 Домашнім всім розповіла, Як перстень той вона знайшла. Та тут слуга повідомля, Що йде якийсь панич. То Ох зробився паничем, і із стурбованим лицем Просить почав він із плачем, Ще й ставив могорич, Щоб перстня йому віддала Вельмишановная княжна.. Без перстня бо життя нема. А панна паничу: - Вам перстня не віддам цього!- Взяла й жбурнула у вікно. А той розпався на пшоно. Панич за ним стрибнув, і тут же півнем жвавим став. Нікуди не тікав, скакав Аж поки всього не склював, й побіг, наївшись всмак. 23 Але пшониночка одна Ним не помічена була. Під камінцем спаслась вона. Зробився тут юнак із неї гарний, молодий, Широкоплечий і швидкий. Ну, красень, словом, вже такий, Що і не описать. Як вгледіла його княжна, То закохалась в юнака. Йому теж глянулась вона, І став він їй казать: -Тобі готовий я служить! І буду вірненько любить. А в їхніх душах в тут мить Співали солов’ї. 24 Не думали дочку давать Батьки за про́стого. Рішать Дозволили самій. Та й зять Сподобавсь скоро їм. Відпали сумніви усі, Коли до князя принесли Магістра Оха два листи. В одному він казав, Що його учень, молодий Не хлопець там якийсь простий, А майстер магії такий, Якого світ не знав. В другім листі Ох написав, Щоб зла на нього не тримав хлопчина. Також побажав, Щоб щастя й славу мав. 25 Весілля справили гучне, Хмільне, веселе, гамірне. ( Всі там були окрім мене). Ото вже "погули"! Горілка, пиво, мед, вино Усім по бороді текло. Не так, чи так усе було Не перевірим ми. -------- 1994

ID:  938480
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші для дітей
дата надходження: 28.01.2022 16:39:48
© дата внесення змiн: 28.01.2022 16:39:48
автор: Віктор Ох

Мені подобається 7 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: геометрія
Прочитаний усіма відвідувачами (380)
В тому числі авторами сайту (15) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

I.Teрен, 30.01.2022 - 22:25
Згадалась казочка й мені,
хоча, уже – роки...
але... але, усе-таки,
це те, що треба дітлашні
із легкої руки.
Ох-ох-ох smile
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую!! Тішуся, шановний Ігоре, експромтом! friends
 
Олекса Удайко, 29.01.2022 - 13:05
12 Цікаво, пане Вікторе! Шкода, що внучка моя далеко в Європі... Та й українською не зрозуміє, бо ж німецька, вихоить. рідна!))) apple friends
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може внучка ще колись зацікавиться українською. Дякую, пане Олексію! friends
 
геометрія, 28.01.2022 - 23:15
Дякую,Вікторе, за насолоду від читання, забрала в обране... 12 15 16 smile curtsey 9 ros
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Приємно! give_rose
 
Патара, 28.01.2022 - 22:53
Моя найулюбленіша казка у дитинстві... КЛАС! give_rose hi 12 ́
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Любове! give_rose
 
Ну, втішили, Вікторе, щиро дякую за чудову казку,читала, неначе в дитинстві побувала,творіть Вам give_rose чудово вдається 16 16 16
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, пані Тетяно! Радію, що Вам сподобалося! Може й справді спробую ще. give_rose 16
 
Тетяна Луківська відповів на коментар Тетяна Луківська, 30.01.2022 - 16:57
Дуже сподобалася 16 give_rose
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже, пані Тетяно! give_rose
 
Ганна Верес, 28.01.2022 - 19:37
Талантів дюжина у Вас,
І казочка, скажу, ця КЛАС,
Цікава, в віршах, справжнє диво
і, по-народному, правдива,
Де розум все перемагає,
А серце щиро покохає. 12 балів!!! Тепер зрозуміла, чому Ви ОХ. ДОБРИЙ ОХ!!! 12 12 12 42 43 hi give_rose
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та ні, з тим Охом ми лише однофамільці. smile
Дякую, пані Ганно! Ваші експромти - неперевершені! friends
 
З задоволенням послухала! Чудово! 12 give_rose
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, пані Галино! Колись відмітив, що діти добре сприймають віршований текст казочок (з простими граматичними римами). І прийшла в голову думка декілька казок заримувати. А тепер технології дозволяють ще й озвучити написане. От ми і теє... smile give_rose
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, пані Світлано! give_rose
 
Ніна Незламна, 28.01.2022 - 17:49
12 12 16 32 Браво! sp Чудова казка! 021 friends give_rose 21 22 22 shr
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже, пані Ніно! Втішені Вашим схваленням! give_rose
 
Анатолійович, 28.01.2022 - 17:39
12 12 12 Гарно, Складно! Вдала казка! Чималий труд. І враження таке, ніби той Ох твій родич! А може навіть ти його учень? Бо дуже ж ти вправний і різнобічно талановитий! 16 hi friends friends friends
 
Віктор Ох відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, шановний Сергій Анатольевич! Дуже мало (порвіняно з росіянськими) в Мережі україномовних аудіокниг. Вирішили спробувати і самим щось зробити. Начитувати чиїсь твори таким непрезентабельним голосом, як у мене - рука не підіймається. А своє можна ніхто не образиться! smile
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
x
Нові твори
Ти-2 - 3
Обрати твори за період: