Ой, як же гарно жити в світі,
Не дивлячись на прикрощі...
Світ цей прекрасний, як у квіті,
Перемагаєм злиднощі...
Природа - матінка чудова,
Усе це Богом нам дано:
Бува журлива і святкова,
Хоч в гарних снах, як у кіно...
Хоч нині ще зима надворі,
Сонце вже шле своє тепло,
Зникають прикрощі ранкові,
Неначе їх і не було...
Хоча буває й винятково:
Вночі тріщить, а вдень хлющить,
Та все цікаве вже навколо,
Хоча і ворон десь пищить...
А я кажу: "Тріщи, морозе,
Бо ж до весни вже час іде,
Тобі ніщо вже не поможе,
Весна ж бо скоро вже прийде...
Весні і люди, й звірі раді,
Зима вже скоро відійде...
Кущі й дерева на параді:
Тепло до них ось - ось прийде...
Усе розквітне в цьому світі,
Додасть природа нам тепла,
Стануть простори розмаїті,
І біди зникнуть всі до тла...
Ой, якже гарно жити в світі,
Весну чекають всі і я...
В кожнім селі і, звісно,в місті,
Чекає кожна змін сім"я...
гарний вірш ,ви праві всі чекають весн хоч зима ще й не була холодна 
Дякую за Вашу всітлу обнадійливу лірику. Будемо ждати весну, 
а зміни обов"язково будуть на краще 
